Канівському заповіднику 92 роки

На мальовничих пагорбах правого берега Дніпра 92 роки тому було засновано Канівський заповідник. Це одне з найкрасивіших місць України. На відносно невеликій площі, яку займає заповідник (2027 га.), поєднуються унікальні пам’ятки природи з видатними пам’ятниками історії, археології, геології та палеонтології.
Канівські дислокації завжди привертали до себе увагу вчених. Назва «дислокації» означає, що тут давні відклади юрської, крейдяної і третинної систем накривають молодші четвертинні відклади. В результаті переміщень цих порід утворились високі пагорби, які навіть науковці часто називають «горами». Зокрема це «Княжа гора», «Мар’їна гора», «Мале скіфське городище», «Велике скіфське городище». Тут були виявлені поселення легендарних скіфів, відкриті залишки поселень трипільської, зарубинецької, черняхівської культур.
Поряд із садибою заповідника в 1892 році академік М.Ф. Біляшівський на Княжій горі знайшов давньоруське місто Родень – одне із перших міст східних слов’ян. Вчені вважають, що від назви річки Рось, яка впадає в Дніпро поблизу заповідника, і слов’янського племені росів дістала своє ім’я давня Русь.
В заповідному лісі домінує граб із домішкою дуба черешчатого, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої, ясена звичайного. Грабово-дубовий ліс має значну цінність, як рідкісний для лісостепового ландшафту правобережного Подніпров’я, також має дуже важливе ґрунтозахисне і водоохоронне значення в цьому, одному з найбільш яружних районів Європи. Під шатром лісу збереглося чимало рідкісних представників флори минулих епох: вужачка звичайна, багатоніжка звичайна, цибуля ведмежа, багаторядник Брауна та інші.
У лісових хащах заповідника мешкають козуля, дика свиня, куниця лісова, білка, лось та інші, по берегах Дніпра – видра. На острові Круглик та Зміїних островах розселилися бобри. Весною все дзвенить від співу птахів. Серед них: зяблик вільшанка, чорний та співочий дрозди, мухловка білошия, синиця велика, кропив’янка чорноголова. Щороку на Дніпрі біля заповідних островів зимує від 5 до 20 орланів білохвостів, а з 1996 року цей птах загніздився в заповіднику. На прольоті зустрічаються білий лелека, скопа, змієїд, балабан та інші рідкісні види.
Щорічно в заповіднику проходять практику до 1000 студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка у галузі різних природничих та гуманітарних наук.
Велична природа так і манить до себе. Надихає...
Фото: М.М. Борисенка
Сонце заходить...
Мар'їна гора, Канівський заповідник
- Перегляди
- 6278
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 1
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
..1918 року Симон Петлюра очолював Київську губернську управу. Розпочав свою діяльність на цій посаді з підготовки документа “Про впорядкування могили Т. Г. Шевченка”. Засекречений згодом “органами” план облаштування Чернечої Гори містив 269 листів тексту! Протягом десяти днів Петлюра двічі приїздив сюди. Привозив групу спеціалістів із шляхів сполучення, зв’язку, річкового транспорту і геологів, які мали подбати про захист гори від ерозії. Планували відкрити в будинку-сторожці музей Шевченка, бібліотеку з читальним залом і кабінетом для роботи художників, письменників. Для підвозу будівельних матеріалів проклали дорогу. Петлюра подарував майбутньому меморіалу пароплав “Чайка”, який мав стояти під Тарасовою Горою і служити постійним плаваючим готелем. Також виділив кошти і зобов’язав провести телефон. Хотів побудувати бараки — літній туристичний куточок для приїжджих. Але, на жаль, керував земством Петлюра недовго — лише з квітня до липня 1918-го. Вже через два місяці активних дій політичного діяча заарештували, і він майже до зими просидів у в’язниці. Коли вийшов звідти, то був одним із організаторів Директорії, котра за наполяганням Симона Васильовича навіть прийняла закон про визнання святої могили і прилеглих земель національним надбанням. Усе довкола у п’ять верст від могили Шевченка повинно було стати історико-культурним парком, яким опікувалася б постійно діюча парламентська комісія. Але... До ідеї створення заповідника не поверталися аж до середини 20-х років.