50 днів Януковича
\"Це не просто два місяці, які змінили країну. Це маховик, який розкручується і безжально трощить все, що ми вважаємо Україною. Це машина часу, яка за відчуттями відкинула нас у 2004 або навіть у 1991.
Це пора, коли зникають ілюзії і стискаються кулаки. Це час, коли розлогі коментарі зайві\"
Андрій Шевченко
- Перегляди
- 5772
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 7
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Все інше паніпуляції та одурманення народу..
Викиньте телевізор разом з приймачем.. юзайте инет попередньо його гарно профільтрувавши.
‚‚Відводиш в бік ‘‘ vasoback — як завжди!
Те‚ що хоче зробити Янукович — для українців (не хохлів) зрозуміло як божий день, бо в генах своїх не є примітивними щоби побачити твої і таких як ти методів п р и м і т и в н о г о зомбування. Вражино-vasoback — іди погуляй.
Та неоднаково мені
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденою, збудять...
Ох, не однаково мені
Т.Г. Шевченко
Гірку, жахливу правду прочитайте,
А прочитавши, іншим передайте.
Хай істину пізнають,
Якщо не знають.
І ті, у кого чуйне серце й розум є,
Звільняться від московської облуди,
Збагнуть де рідне, де своє
І з них, прозрівших, будуть люди.
Хохли-перевертні, імперські яничари,
Небесної діждетесь кари,
Бо українцем бути вам набридло
Й пошились ви в московське бидло.
Це вашими руками москалі
Душили й душать Україну,
Ховаючи від світу, від людей,
Що це вони готують їй кончину.
Вони і ви червоною чумою
Заполонили Україну,
Вчинили масовий Терор,
Голодомори і Руїну
І більше 20-ти мільйонів! Українців!
Ішло тим пеклом у останню путь,
Не розуміючи за що карають,
Чому в них волю відбирають,
На світі жити не дають?!
Їх, закатованих, невинних,
В соборах і церквах не відспівали,
На цвинтарях їх не ховали
І рідні не змогли їх пом\'януть.
Кати їх заховали уночі
Подалі від людського ока
В лісах, у хащах, у ровах,
Щоб не узрів хтось ненароком.
Померлих з голоду у муках
По християнськи не ховали
Їх, завтрашні мерці, скидали
В холодні ями і рови
І ледь землею прикидали.
А в тундрі, у тайзі, в пітьмі
Морозного і дикого Сибіру
Їх, просто неба, сім\'ями, з дітьми!
Напризволяще залишали
На поживу звіру.
У таборах ГУЛАГу їх косила смерть
Від каторжної праці, голоду і холоднечі,
Хвороб і відчайдушних спроб
Удатися до втечі.
А скільки їх у війнах полягло?!
У Першій Світовій, у громадянській,
З білополяками, афганській,
У Другій Світовій, у фінській...
За інтереси москалів,
А не за наші, українські.
Без вас, знаряддя москалів,
Хохлів-перевертнів, запроданців колишніх
Грушевських, винниченків, томашківських,
Затонських, щорсів, коцюбинських,
Петровських, балицьких, любинських
І вам подібних,
Москва зажерти Україну
Не змогла б, Терору,
Етно-лінгво-геноциду
Не вчинила б.
А ви, знаряддя москалів,
Хохли-перевертні, політикум сучасний —
Морози, кучми, кравчуки,
Ткаченки, симоненки, франчуки,
Ахметови, рошен, медведчуки,
Проффесори, богатирьови, пінчуки,
Балоги, тимошенки, цибенки,
Луценки, кириленки, ющенки,
Плющі, костенки і тарасюки
Та іже з вами, —
Чи вивчили історії урок злощасний?!
З усього видно Ні!
Ви, – ниці, без борні!
Ганебним шляхом,
Шляхом зради ідете нещасні.
Уражені імперською чумою,
Пануєте сьогодні в Україні,
Грабуєте і гнобите народ,
Ви винні у її Руїні.
Та знайте, що в якому б чині
Ви не служили московщині
Свідомо, а чи ні,
На Україні, чи на чужині
Ви — всеодно іуди,
Бо зрадили своє, святе,
Що з ласки Бога мають люди:
Свій рід і мову, свій народ
І Україну! А за те
Московських прихвоснів іуд
Чекає неминуче Суд.
Господній Суд і Суд людський
Та особистий — Суд сумління,
Бо прийде час і забринить
Священний голос вашого коріння.
Розплати час! І вразить вас,
Як лезо в серце, блискавка прозріння
І враз охопить жах
Безодні вашого падіння.
Хохли, хохли! Де ж розум ваш?
Навіщо ви злигались з ворогами,
Чому, як українці,
Чесним шляхом не йдете?
А, як злочинці, манівцями.
Проймають ненависть і жаль.
Зі щемом в серці сказать мушу,
Що змарнували ви житя
Занапастили свої душі.
Ті ж, що відчують щире каяття
Й прийдуть зі сповіддю
За покликом прозріння
Ще мають гідне майбуття:
Народне прощення, ще за життя,
Й Господній дар – душі спасіння.
Мільйони українських душ,
Зі світу зведених підступною Москвою,
Благають, молять нас звершити Суд!
Над клятою червоною чумою.
Євген Дук-Антоній
м. Канів 2009
Подробнее: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/politics/3774142/