Лист зі Сходу.
Шановні форумчани! Я неодноразово розповідала про родину, яка проживає в Донецькій області і допомогає, чим може, нашим героям. Сьогодні до мене зателефонувала жінка з цієї родини і попросила розмістити на сайтах Донбасу її листа. Сама вона зробити цього не може - відсутній інтернет. Я вирішила і на нашому сайті його оприлюднити. Лист розміщую без правки.
\"Родилась-хрестилась на Західній Україні. Більшу частину свого життя я живу на Сході. Раніше я до своєї рідної землі відносилася трохи по іншому ніж тепер. Коли мої знайомі від\'їжджали за кордон, я їм трохи заздрила. Я теж хотіла поїхати кудись подалі. Ні, не від людей, а від нашої системи та керівників.
Почався Майдан. \"Тітушки\", як у Києві, так і у нас тут почали називати бандерівцями, хунтою, фашистами людей, що живуть на Західній та Центральній Україні. Почали говорити, що наших хлопців поженуть до самої Америки. Коли на Майдані пролилася кров - вона ще більше об\'єднала українців. Тільки тоді я зрозуміла, в якій країні я живу. Я почала пишатися людьми. Які ж вони патріоти!
Але путінські прихвостні не пробачили Майдану. Почалися балачки про відокремлення Донбасу від решти України. Почалася війна.
Як я можу підтримувати сепаратизм? З якими очима я б поїхала на могили своїх батьків, як би я своїм рідним подивилася в очі, що б я роповіла своїм внукам? Що дід та баба підтримали путінських прихвостнів!?
Люди, я хочу щоб ви не думали, що всі на Сході підтримують бандитів. Ні. Тут дуже багато людей підтримує наших героїв.
Хочу звернутися до тих, хто підтримує сепаратизм: зніміть розові очки. Хіба ви не бачите, як до вас ставляться окупанти? Нам треба об\'єднатися і підтримати нашу українську армію.
А ще я хочу щоб мене почули ті, хто живе в інших регіонах і підтримує сепаратизм. Багато сімей покинули своє житло, бізнес і виїхали з Донбасу. Приїздіть, он вільного житла багато. Путінські прихвостні будуть вам дуже раді. Бо в них уже не хватає баранів, щоб воювати. Побачите, як живуть тут люди і проклинають Росію і Путіна. Побачите і на своїй шкурі відчуєте це життя. Може, хоч після цього поумнієте.
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!\"
- Перегляди
- 4722
- Подобається
- 7
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 8
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Донбасс это
Украина, что он неотделим и оставлять его ненужно никому, кроме украинцев, таких простых, наших, родных. Они там есть и мы едины! Не нужно поддаваться путинской пропаганде -мол оставьте это недолугое недоумение, сделайте новую границу и все у вас затихнет. Но этому убаюкиванию не надо поддаваться
Донбасс наш!
На сьогоднішній день постає питання, як відділить зерно від полови? На Донбасі і своїх покидьків було більш ніж досить, а тепер їх туди з\'їхалось ледь не з усього світу. Навіть, якби Петя офіційно запропонував пуйлу приєднать Донбас до рашки, то той би не погодився, нікому ця клоака непотрібна. Це гангрена від якої найдоцільніше булоб позбавитись, як би не такі люди, як авторка листа. Спілкувався з жителькою Ровеньків, вже більшість ярих прихильників ідеї недоросії позамовкали і чухають потилицю від того беззаконня, свавілля і безладу що там відбувається.
Шкода тих хлопців, що там гинуть, їх батьків, дружин і дітей. І не зрозуміла стратегія наших керманичів.
Ну стосовно всього Донбасу то ні, от таких, то іншого шляху немає, їх не перевиховаєш! - Об этом "Украинской правде" сообщили источники в правоохранительных кругах. Так, в конце прошлой недели в Донецкой области задержали девушку, которая в социальных сетях называет себя Анастасией Ворошиловой под ником "Экстези".
По информации источников, на счету девушки минимум 10 убитых бойцов. "Она получала от руководителей фото офицеров, которых должна была застрелить", - сказал собеседник.По его словам, девушка призналась, что она и другие девушки из ее подразделения проходили подготовку в Краснодаре, их вербовало ФСБ.
Согласно ее записям на разных страницах в соцсетях, 19-летняя девушка вместе с другими молодыми девушками была в подразделении боевиков. Их казарма находится в одном из корпусов общежития Донецкого национального университета.
Коли почалися обстріли її містечка, вона з чоловіком виїхали до Львова. З того часу пройшов майже місяць. Ось що розповідає вона тепер:
"Ми чим могли, тим і допомагали нашим хлопцям під Дебальцево і про це не шкодуємо. Ми починаємо розуміти, що це наша, народна, війна. Це не війна наших можновладців. Вони як жили, так і живуть. І зараз у мене велика образа. Ми, хто дійсно допомагав армії, виявилися нікому не потрібні. Нас ніхто в інших областях України не чекає. Немає роботи, немає житла, немає ніякої допомоги. Ось так про нас піклується країна. Ми вирішили повертатися додому. Але що чекає на нас там? Ми відкрито допомагали армії і про це знає велика кількість людей. Серед них і ті, що підтримують сепарів. Краще померти в своїй квартирі, а ніж тинятися по чужих кутках".