Еколого-просвітницький захід «Чиста вода – без неї біда»
20 вересня цього року співробітники лабораторії заповідної справи Канівського природного заповідника разом з вчителем загальноосвітньої школи № 4 I-III ступенів Торшиною Оксаною Володимирівною та учнями 3 класу, а також за участю учнів 7 класу, організували та провели навчально- виховний еколого-просвітницький захід на тему: «Чиста вода – без неї біда».
Діти з великим задоволенням слухали лекцію та переглядали презентацію, приймали участь в дослідах, що пояснювали необхідність збереження чистої води в повсякденному житті. Активно брали участь в обговоренні проблеми збереження водних ресурсів рідного краю та України.
Для закріплення набутих знань про необхідність водного живлення рослин, разом з дітьми, були висаджені саджанці дерев на території подвір’я 4 школи, для спостережень за їх станом протягом наступних років.
Співробітники заповідника і надалі планують продовжувати подібні заходи разом з учнями освітніх закладів міста. Канівський природний заповідник завжди готовий до співпраці з метою популяризації еколого-просвітніх знань.
Повний фото-звіт заходу розташований за посиланням: http://kanivbiosfera.at.ua
- Перегляди
- 4064
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 1
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Дніпровий плач
Переддень, що на Купала
Чудний сон приснився,
Як Славутич дивним чином
В образ воплотився.
Ніби стою на краєчку
Канівської кручі,
А внизу безсило плаче
І стогне «Ревучий».
Про те, як немудрі люди
В греблі закували,
Замулили йому русло
Воду занедбали.
Отруїли разом душу
Береги зорали
Та на луках і затонах
Замки збудували.
Як скидають весь непотріб
До водного тіла
І терпіти вже несила –
В душі накипіло!
Замутили до нестями
Потоки прозорі,
Розіп’яли перекати
Плавні неозорі.
А колись могутні хвилі
Крізь ліси і гори
Ніс поважно в Чорне море
Степовим простором.
В чистих водах жили вільно
Риби і створіння
Та лісам давав можливість
Пускати коріння.
І пороги не завада –
Навпаки наснаги
Додавали перепони
Бойову відвагу.
Люди черпали віками
Воду, як з криниці –
Бо тоді ще пили радо
Чистої водиці.
А скільком поетам знаним
Додавав запалу –
Своїм дивним краєвидом
Гонором зухвалим.
Та на жаль людські ватаги
Міст набудували,
Береги в кайдани щільно
Навік закували!
Не подбали про майбутнє,
Що води міліють.
Повернути йому славу
Мабуть не зуміють.
З кожним роком стає важче
Боротись із людом
Проти жадоби й нехлюйства
На все і повсюди.
– Що ж робити, – запитав я
У Дніпра в турботі. –
Щоб зродити вічну славу
Твою повноводність?
– Розберіть скоріш загати,
Дайте мені волю
І непотріб не скидайте
Спасіть мою долю!
Кришталевою віддячу
Водою святою,
Коропами й судаками
Своєю красою.
Попливуть без перешкоди
Риба й пароплави
І повернеться до мене
Споконвічна слава.
Та збудеться в Україні
Кобзареве слово,
Пошанують воду чисту
«В сім’ї вольній, новій!».
27.03.2012р.
Володимир Воронін,
Тернопіль