Вице-премьер Казахстана раскритиковал ТС
«Казахстанское понимание базировалось на том, что дальше должно быть еще лучше, тем более если мы решили интегрироваться. Но в итоге дальше получается интересный результат…
Три года назад мы говорили гражданам, что ЕЭП — это рынок на 170 млн человек, масса совместных проектов, у переговорщиков правительств была эйфория по поводу интеграции. А сейчас по многим вопросам создалось бюрократическое напряжение.
До создания ТС у нас была некая цена на потребительские товары. Сейчас она становится выше. Почему? Потому что мы вместе закрылись от Китая. Население резонно спрашивает: а зачем нам ТС, если цены на товары растут? А тут мы должны показывать выгоды. Отвечать, что мы вместе что-то строим и создаем, что-то совместное производим.
У европейцев вот есть проект Airbus, хотя Франция и Германия наверняка могли бы производить самолеты поодиночке. А у нас есть такие проекты? Пока пара недостроенных автомобильных заводов.\"
Подробнее: http://kommersant.ru/doc/2137306
- Перегляди
- 5240
- Подобається
- 2
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 33
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
В Каневе особенно природа.... Альпы отдыхат
Казахов, правда жалко, не вкурили бедолаги, рановато выходят.
А чё вам у нас не нравится ?
Приходит Путин к гадалке и спрашивает:
— Скажи, пожалуйста, что будет через 10 лет
— Через 10 лет будет война с Украиной.
— Не–е–ет, это не интересно. Это Я и сам знаю. А сколько через 20 лет в
Москве будет стоить хот–дог?
— 15 гривен.
:)
В літаку мої попутники допомогли скласти перше враження про Казахстан. Поруч зі мною сиділи дівчинка казашка років 12-13 і чоловік казах.
Дівчинка була дуже комунікабельною і розумненькою. Розповіла, що вони групою з 9 чоловік+вчителька прямують з Лондона, де жили, навчалися і мали екскурсії протягом двох тижнів. Проживали в сім\'ях, отримуючи практичні навички спілкування. Ця я поїздка була вже третьою для дівчинки.
Чоловік, що сидів поруч, працює в університеті Назарбаєва і повертався з Германії, куди літав у відрядження. Розповів, що університет Назарбаєва дає кращу освіту, а випускники мають попит і далеко за кордоном. В університеті нема жодного викладача казаха. Вся професура прилітає на лекції з кращих світових вишів, найбільше з Європи. Викладання йде англійською. Навчання безкоштовне, але потрапити туди дуже важко.
Попутник з гордістю говорив про свій університет і про Астану. Коли спитала, чи люди задоволені урядом, відповів, що, в принципі, так, курс вірний. Спитала, чи крадуть, сказав - крадуть. Але нехай краще крадуть вже ситі, ніж прийдуть голодні і почнуть красти ще більше. Взагалі, у них уряд критикувати не прийнято. Назарбаєв у пошані.
Новий приятель зауважив, що казахи не їдуть заробляти за кордон, бо надають перевагу труду на благо рідної країни. Хоча, пізніше я почула від людей іншу версію:
Сподобалось. Нова оригінальна архітектура, бездоганна чистота і на вулицях, і в парках, розкішні доглянуті клумби та газони. Поливають їх двічі, вранці та ввечері.
В центрі неподалік розташовані християнська православна церква, мечеть і синагога. Без проблем.
За тиждень перебування жодної бродячої собаки не побачила. Попутник, що сидів поруч у літаку на Астану розповів, що в місті є ресторан корейської кухні, де можна замовити собачину. Коли я розповіла йому, що у нас вуличні собаки розплодились, бо їх заборонили відстрілювати, мій попутник щиро здивувався, й запитав: "чому"?
Говорять між собою російською мовою.
В маркеті спитали касирку, скільки вона отримує, перерахували - вийшло гривень 3700. Продукти дорожчі, ніж у нас. Одяг теж.
Своє землеробство як таке не розвинене. Земля неродюча і в камінцях, так що полів майже не бачили. Але в степах пасуться стада корів та коней.
Були в невеличкому районному центрі Ерейментау. Тут відкрилась така картина: розбиті дороги, в основному грунтівки, занедбані сільські хати з жахлиаими тинами в латках зі шматків металу і фанери. Взагалі на місто не схоже, чоча районний центр. Половина населення казахської зовнішності, половина европейської. В Астані 95 відсотків типові казахи.
Взагалі траплялися люди приємні у спілкуванні.