Герої України
пропоную провести онлайн опитування
КОГО ВИ ВВАЖАЄТЕ ГЕРОЄМ КАНІВЩИНИ
підтримуєте або ні
плюс чи мінус
скажи хто ваш герой...
- Перегляди
- 4843
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 1
пропоную провести онлайн опитування
КОГО ВИ ВВАЖАЄТЕ ГЕРОЄМ КАНІВЩИНИ
підтримуєте або ні
плюс чи мінус
скажи хто ваш герой...
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 35
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Шевченко навряд на нього тягне
..тім же хто "кидає вилами" за копійки на мега-підприємствах, ввести відзнаку теж – напр.:"Орден Сутулова".. :)
ми шукаємо героїв серед сертвих
а він серед живих...
Сэнкс (с поклоном). :-)
Чуть записАлись, вы надеюсь имели ввиду чувство юмора.
чому паплюжимо чужих...
що нема кого запропонувати??????????
P.S. Для меня Губский просто подонок стремящийся вопреки мнению нерода ворваться во власть. Естественно только для решения своих личных вопросов.
А вы представьте КАКИЕ страдания он пережил в то непростое время. Парешаю или нет? Адназначна ХЕРой!!!
Гнилосиров Василь Степанович
наш земляк
21:58
Гірник Олекса Миколайович
самоспалення
проти русифікації України
Гірник Олекса Миколайович
самоспалення
проти русифікації України
С героями поосторожней - дети в сельской школе района хотели тоже стать героями...
Період життя й діяльності просвітника в Каневі можна з повним правом назвати шевченківським: одним з основних обов’язків, виконуваних за велінням душі й за дорученням Київської громади, було збереження й догляд за могилою поета. У березні 1861 року приятель, студент-грек Феоктист Хартахай, котрий був на похороні Кобзаря на Смоленському цвинтарі в Петербурзі, надіслав Василеві Степановичу листок з лаврового вінка, яким уквітчали мертвого поета, та дві нитки з китиці від домовини — срібну і просту. До останнього свого дня В. С. Гнилосиров зберігав їх у власному щоденнику. Нині ці предмети є експонатами музею Канівського заповідника, як і документи з його архіву, де в усіх подробицях простежується історія Тарасової гори: встановлення пам’ятника-хреста, оренда й викуп землі під могилою, спорудження Тарасової світлиці, що започаткувала собою перший у світі народний музей поета — «Тарасова світлиця».
Він також був ініціатором створення «Книги для відвідувачів», яка ведеться тут уже понад 100 років. Першим розписався в ньому в 1897 році український композитор Микола Лисенко. У 80-ті роки створив рукописну книжку «До історії могили Т. Г. Шевченка».
Під час навчання в університеті він став одним із організаторів і активних членів Харківської громади, що залишила в історії національного руху помітний слід. Тут працювали такі, пізніше відомі українські діячі, як В. С. Мова, О. О. Потебня, Д. І. Багалій, О. Я. Єфименко, П. С. Єфіменко, Л. М. Жебуньов, І. С. Нордега та ін. З 1860 року на громадських засадах працював розпорядником, вчителем і вихователем у недільній школі, входив до складу педагогічної ради, яка кординувала діяльність всіх недільних шкіл.
Він займався також збиранням пожертв на видання українських посібників. У зв’язку з нестачею україномовних книжок, а, особливо, підручників, Василь Гнилосиров, від імені Харківської громади, звернувся з листом-проханням до Тараса Шевченка, котрий відгукнувся на нього, надіславши близько 3000 примірників свого «Букваря». Він болісно сприйняв смерть Тараса Шевченка, при цьому організувавши громадську підписку на користь родини покійного поета та музично-літературний вечір.
Розповсюдження українських книжок також було частиною громадської діяльності просвітника — у Інституті рукописів НБУ ім. В. І. Вернадського знаходиться «Билет на разрешение торговли разными книгами студенту Василию Гнилосирову», виданий комітетом торгівлі і підписаний міським головою. Розповсюдження книг охоплювало Охтирський, Богодухівський, Лебединський, Сумський, Суджанський, Гайворонський та інші повіти.
У 1865 році отримав у подарунок від Олександра Потебні єдиний рукопис свого українського букваря, який Василь Степанович у 1898 році передав до редакції громадівського журналу «Киевская старина», де буквар одразу надрукували як додаток до журналу під заголовком «Руководство к обучению грамоте, составленное А. А. Потебней для малорусских воскресных школ».
Василь Гнилосиров разом із своїми однодумцями здійснював етнографічні експедиції по Харківщині. Влітку 1861 року таку подорож він здійснив разом з П. О. Кулішем.
ой