Новини

У Каневі свободівці вимагали позбутися пам\'ятника Лєніну

НовиниОлекса100 коментарів

\"\"

 

 

28 березня 2013 року Канівська міська організація ВО \"Свобода\" разом з іншими опозиційними політичними силами міста пікетували сесію міської ради в підтримку звернення \"Ні – кату України в духовній столиці України!\" В цьому зверненні канівці вимагали демонтувати пам\'ятник Лєніну, розташований на одній з центральних площ міста – Соборній. Попри вимоги громади, лише 4 з 29 депутатів підтримали заклик громади.

За наполяганням керівника Канівської \"Свободи\", депутата міської ради Юрія Гамалія розгляд звернення було внесено до порядку денного сесії. Аргументуючи необхідність демонтажу пам\'ятника катові українців, свободівець зазначив: \"2013-й – рік 80-річчя Голодомору в Україні, який був організований большевицьким режимом і забрав життя мільйонів і мільйонів українців. Наслідки Голодомору відчуло на собі не одне покоління українців. Творцем цього нелюдського режиму, його ідейним натхненником був саме Лєнін. Це він далекого 1891 року писав, що голод є чинником прогресивним, що він наближає Росію до соціалізму, руйнує віру селян у царя, у Бога. Це він 1918 року закликав: \"Грабуй награбоване!\" та стверджував, що хлібна монополія є сильнішою за закони Конвенту, за гільйотини Французької революції. Це він у голодний 1921 рік закликав до найжорсткіших дій із вилучення церковного майна, наголошуючи, що чим більше священників буде знищено – тим краще. Саме під його гаслами, з його іменем 1932–33 років в українських селян вилучали абсолютно всі запаси продовольства та прирікали на мученицьку смерть мільйони і мільйони наших дідів-прадідів, ставлячи під сумнів існування самої української нації\".

Закликаючи до демонтажу пам\'ятника Лєніну, керівник Канівської \"Свободи\" зазначив: \"Це буде не тільки виконанням рішень Президента та уряду України, але й відновленням історичної справедливості, коли ми, українці, канівці відмовимося від пошанування того, хто нищив наш народ, нашу державу; що це рішення буде сприяти шануванню своїх, українських, героїв, а отже шануванню нашої української держави\".

У підсумку з присутніх у сесійній залі двадцяти дев\'яти депутатів тільки четверо, з них троє свободівців, проголосували за демонтаж пам\'ятника. Присутні на сесії депутати від опозиційних політичних сил (ВО \"Батьківщина\" і \"Фронт Змін\") демонтаж пам\'ятника Лєніну в Каневі не підтримали.


Прес-служба Черкаської обласної організації ВО \"Свобода

Розмова громади

КОМЕНТАРІ 100

Історичні коментарі доступні лише для читання.

  1. К. Миколайович
    "Попри вимоги громади, лише 4 з 29 депутатів підтримали заклик громади". - прям таки всієї громади? Чи до громади слід відносити тільки "свідомих" накшталт олекси та гайдамаки?
  2. tango
    К. Миколайович, f [njа хто і коли щось питає у тої громади? Головне підписатись таким гучним словом "ГРОМАДА".
  3. bad girl
    Присутні на сесії депутати від опозиційних політичних сил (ВО "Батьківщина" і "Фронт Змін") демонтаж пам\'ятника Лєніну в Каневі не підтримали.----

    Навіщо тоді робити гучні заяви про обєднану опозицію Канівщини?!!
  4. bad girl
    Але місцеві свободівці заслуговують на повагу, на відміну від Ткаченків та Сандиг.
  5. tango
    bad girl, тим, що розписуються від імені усієї громади?
  6. LuckyLucciano
    О коммунизме нам больше напоминают свободовцы))) Ч0рный пиар тоже пиар)))
  7. Олекса
    ПРО СІМ\'Ю УЛЬЯНОВИХ

    (розділ із книги Івана Белебехи)

    “Комунізм на Україні”

    В сімдесятих роках Маріетта Шагінян писала книжку про Леніна й отримала доступ до надзвичайно таємних архівів. Схоже на те, що охоронці тих паперів і самі не знали, які "перли" сховано за сімома замками. Коли письменниця докопалася до самісіньких глибин, то довго не могла прийти до тями. А відтак передала доповідну записку особисто Леонідові Іллічу Брежнєву. Той ознайомився з інформацією і передав її своїм наближеним. Суслов три дні лежав із тиском і вимагав розстріляти Шагінян за наклеп. Однак Брежнєв повівся обачніше. Він викликав письменницю до себе і в обмін за мовчанку запропонував премію за книгу та інші пільги. Справді, згодом М.Шагінян дістала Ленінську премію за книжку "Чотири уроки у Леніна". А її записку засекретили, і вона залишилася в архіві ЦК КПРС. Згодом на неї натрапив російський історик Олександр Кутєнєв.
  8. Олекса
    Документи перевершували найхимернішу фантазію. Виявляється, що Олександр Ульянов, учасник замаху на царя, був позашлюбним сином того ж таки самодержця Олександра III. Річ у тім, що Марія Олександрівна, мати Леніна, була фрейліною при дворі Олександра III. А Олександр III, тоді ще просто великий князь, ласий до жінок, завів роман з Марією Олександрівною. Від нього вона й народила сина Олександра. Воно було б ще нічого, якби услід за ним Марія не народила ще одну дитину - дівчинку, яка до великого князя вже не мала ніякої причетності. Тримати при дворі фрейліну з двома байстрятами було вже геть не пристойно, а щоб зам\'яти це діло, вирішили покластися на царську охранку. Поліційні нишпорки знайшли в Петербурзі чоловічка-гомосексуаліста Іллю Ульянова. Оскільки бідака був уже на гачку в охранки, то йому досить легко накинули Марію Олександрівну в супружницю, а замість посагу ще й надали дворянський титул і теплу місцинку в провінції. Так молодята опинилися в Симбірську. Може б, і це все забулося, якби не палка, ненаситна натура Марії Олександрівни. Вона і в Симбірську не покаялася та й народила ще аж четверо дітей невідомо від кого.
  9. Олекса
    Можна собі уявити, як доводилося тим нещасним безбатченкам в гімназії, у маленькому містечку, де всі про все знають. Безугавні кпини, нагадування і про царя-батюшку, і про непевного Іллю Миколайовича, і про матінчині зальоти... Зрозуміло, що зрештою все це позначилося на обізлених характерах дітей. Ще тоді в Олександра визріло рішення будь-якою ціною укоротити віку своєму справжньому татусеві. З такими планами він і поїхав навчатися до Петербурга. Так він опинився в народовольницькій революційній організації і взяв участь у замахові на царя. Коли Марія Олександрівна дізналася, що сина

    заарештовано, то відразу подалася до Петербурга і з\'явилася на світлі очі Олександра III. Дивовижна річ: жодному історикові не спало на думку, як же ця невідома бідна симбірська дворянка отак негайно потрапила на прийом до царя. А втім, радянські історики ніколи не дозволяли собі навіть замислюватися, чому дати народження перших двох дітей Ульянових передують даті весілля Іллі та Марії. Тим часом Олександр III прийняв свою стару пасію відразу, і вони вдвох відвідали Сашу в тюрмі. Цар пробачив свого "вбивцю", пообіцяв йому князівський титул та почесне місце у гвардії. Але Сашок виявився з характером і сказав усе, що думає про своїх народителів. Більше того, він пообіцяв оприлюднити історії брудних взаємин своїх тата-мами і за першої ж нагоди

    жбурнути бомбу у свого предка. Тільки тому Сашу не випустили на волю, а спровадили до божевільні, де, до речі, він помер своєю смертю 1901 року. Отже, смертної кари не було.
  10. Олекса
    Неважко здогадатися, що в такій сімейці живлося не з медом і решті дітей. Оскільки Ілля Миколайович добре знав, що чада не його, то й ставився до них як до об\'єктів своєї нетрадиційної пристрасті. І якщо Сашу він ніколи не чіпав через його царське походження, то всю свою "любов" виливав на Володю. Справедливості ради треба сказати, що в юності Володимир Ілліч був дуже привабливим хлопчиком. Ставши жертвою названого батька-збоченця, Володя Ульянов до кінця своїх днів залишився прихильником сексуальних меншин. Про це знав весь світ, і тільки радянські люди нічого не відали і благоговіли перед непорочним образом вождя. Відомий кінорежисер Антоніоні навіть зняв фільм про видатних гомосексуалістів, і Ленінові там відведена особлива сторінка. Про це вже написано кілька книг.

    Важко сказати, чи страждав сам Ленін від своєї почуттєвої орієнтації, чи ні, але в дитинстві для нього це було неабияким випробуванням. У всякому разі тепер нам легше пояснити, звідки у творця "розуму, честі і совісті" нагромадилося стільки злоби. Але як пояснити патологічний фанатизм тих, хто ще й сьогодні молиться на сатанинський образ людоненависника?" Валентина ЯСМЕНКО ("Панорама" № 28, липень 1996 р.)"
  11. Олекса
    "ВОВА+ГЕРШЕЛЕ+ЛЕЙБА=ЛЮБОВЬ!"

    "Чтобы защитить Ленина, я считаю, надо показать народу истинное лицо настоящего Ленина"

    Леонид СУХОВ, зкс-нар.деп. СССР от КПСС, г.Харьков ("Сов.Россия",1.Х.91г.)

    Перепечатываем в сокращении из газет "Dаіlу", № 6, 15 мая 1996 г. и "За вільну Україну" 15 февраля 1997 г. архивные материалы - иселедования из-вестного российского ученого, кандидата исторических наук Н.В.Соколова. Автор пишет.

    "Когда открылись исторические архивы, я смог поработать с документами, доступ к которым раньше был категорически запрещен. Я переворошил частные бумаги многих работников "ленинского призыва" и опубликовал ранее неизвестные материалы из жизни ленинского окружения.

    Только на одном вышла заминка. Три года его отказывались публиковать, отказывались даже обсуждать открытые мной исторические- факты. Вероятно потому, что они так ошеломляющи и неожиданны.

    Тем не менее, считаю, что народ должен знать правду.

    В последнем 6-м издании "В.И. Ленин. Биография", 1981 г, указано:

    "8 июля 1917г. Аллилуев и Сталин проводили Ленина на станцию Разлив, где Ленин поселилея в сарае рабочего Емельянова Н.А. ... Емельянов арендовал в 5 км сенокосный участок за озером Разлив, куда и переправил Ленина и Зиновьева на лодке в приготовленный шалаш, примикавший к стогу сена, где была спальня на двоих". Откуда взялся Зиновьев?...

    Читаєм в биографии: "Ленин был чрезвычайно загружен работой, писал статьи". Да, он написал несколько статей, на которые можно было потратить 5-7 дней. Но ведь пробыл Ленин в шалаше до 6 августа. Далее читаєм: "...Ленин совершал прогулки, лежал на солнышке, вечерами купался в озере Разлив, удил рыбу". Значит, Ленин неплохо месяц отдохнул, а потом уехал в Финляндию.

    ...Раз Ленин отдыхал, что там делал Зиновьев? Почему они уединились? Почему в биографии подробно описываются такие моменты, какой улицей Ленин шел, через какую насыпь или канаву переходил, кто был рядом в этот момент, а месяц жизни с Зиновьевым тщательно умалчивается — меня заинтересовало.
  12. Олекса
    Материалы из личного архива Григория Зиновьева, члена Политбюро ЦК ВКП(б), первого секретаря Ленинградского обкома партии:

    Письмо Ленина к Григорию Зиновьеву (1 июля 1917г.):

    "Григорий! Обстоятельства сложились так, что мне необходимо немедленно скрыться из Петрограда. Далеко уехать не могу, дела не позволяют. Придется отсидеться поблизости. Товарищи предлагают одно место, про которое говорят, что оно вполне безопасное. Но так скучно быть одному, особенно в такое время... Присоединяйся ко мне, и мы проведем вдвоем чудные денечки вдали от всего... Если можешь уединиться со мной, телефонируй быстрее - я дам указание, чтобы там приготовили для двух человек... "

    Письмо написано в июле 1917 года, когда Ленин собирался покинуть Петроград и поселиться с Зиновьевым в Разливе... Они провели там наедине много времени и, очевидно, это окончательно вскружило голову Зиновьеву. Потому что в сентябре он пишет из Петрограда Ленину в Финляндию:

    "Дорогой Вова! Ты не поверишь, как я скучаю тут без тебя, как мне не хватает тебя и наших с тобой ласк... Ты не поверишь, я не прикасался ни к кому с тех пор, как ты уехал. Ты можешь быть совершенно уверен в моем чувстве к тебе и в верности. Поверь, ни к мужчине, ни, тем более, к женщине не прикасался и не прикоснусь. Только ты, мой близкий человек... Приезжай, не бойся, я все устрою наилучшим образом".

    Вероятно, Ленин не откликнулся на это письмо, и тогда Зиновьев, спустя неделю, пишет следующее, вдогонку за первым:

    "Милый Вова! Ты не отвечаешь мне, наверное, забыл своего маленького Гершеле... а я приготовил для нас с тобой замечательный уголок. Мы сможем бывать там в любое время, когда только захотим... Это - прекрасная квартирка, где нам будет хорошо, и никто не помешает нашей любви.

    Будет так же хорошо, как и прежде. Я вспоминаю, какое счастье было для меня встретиться с тобой. Помнишь, еще в Женеве, когда нам приходилось скрываться от этой женщины...

    Никто не поймет нас, наше чувство, нашу взаимную привязанность... Приезжай скорее, я жду тебя, мой цветок. Твой Гершель".
  13. Олекса
    В конце октября товарищи по партийной работе, наконец, встретились. Случился октябрьский переворот, и Ленин вернулся в Петроград. Зиновьев выехал в это время в Москву руководить там завершением переворота. Оттуда он пишет Ленину:

    "Ильич! Все, что ты мне поручил, я выполнил. А что еще не успел, обязательно сделаю... Здесь очень тяжело и непросто, но меня согревает мысль, что уже через несколько дней я увижу тебя и заключу в свои объятия. Хранишь ли ты наше гнездышко? Не водишь ли туда других! Я очень переживаю тут, и только надежда на твою верность согревает меня... Целую тебя в твою марксистскую попочку. Твой Гершель".

    При чтении этих записок сразу возникли два вопроса. Первый - кто была та женщина, от которой Ленин с Зиновьевым скрывались в Женеве? И второй -кто из них был активным любовником, а кто - пассивным...

    Кто была та женщина, скоро выяснилось. В 1918 году Зиновьев уже пишет о ней более конкретно:

    "Вова! Каждый раз, когда я оказываюсь далеко от тебя, я мучаюсь ужасно. Мне все время кажется, что я вот сижу тут, тоскую по тебе, а ты как раз в эту минуту изменяешь мне. Ты ведь большой баловник, я-то знаю... Не всегда можно устоять, особенно в разлуке с любимым. Но я держусь и ничего себе не позволяю. А у тебя положение скверное - нужно всегда быть рядом с Надей.

    Понимаю тебя, все понимаю... И как тяжело притворяться перед окру­жающими, тоже понимаю. Сейчас хоть стало легче - не нужно ничего от нее скрывать. Не то, что тогда, в Женеве, когда она впервые нас застала... "

    Надо понимать так, что тогда, в Женеве, когда Зиновьев и Ленин впервые сошлись в постели, их застала за этим Надежда Крупская - гражданская жена Ульянова. А потом Ленин открылся ей и она смирилась с его наклонностями... В следующем письме к Ленину с фронта Зиновьев спрашивает шутливо: "Вова! Не заросла ли твоя попочка за время нашей разлуки? Не стала ли она уже за это время?.. Скоро я приеду, как только управлюсь тут с делами, и мы займемся прочисткой твоей милой попки\'\'.

    Значит, Ленин был пассивным, а Зиновьев - активным любовником. И это подтверждается следующим письмом. Оно написано из-под Нарвы весной 1918 года... Красная Армия остановилась на эстонской границе и Зиновьев собирался вернуться в Петроград. Он ликует и совсем теряет осторожность в выражениях:

    "Вова, я скоро приеду и больше не выпушу тебя из своих объятий, что бы ни говорила эта грымза! Враг бежит по всему фронту, и думаю, больше с этой стороны не сунется. Так что жди меня и спеши подмываться, я скоро буду!"

    Однако, по прошествии нескольких месяцев, в отношениях любовников назревает разрыв на почве ревности. Мы узнаем об этом из письма самого Ленина, которое он написал почему-то по-немецки Зиновьеву, находившемуся в то время на Северном Кавказе.

    "Милый Гершеле! Ты совсем не должен обижаться на меня. Я чувствую, что ты намеренно затягиваешь свое пребывание на Кавказе... Вероятно, ты обижаешься на меня. Но я Тут ни в чем не виноват. Это все твои глупые подозрения. То, что касается Лейбы и меня, - это было лишь однократно и больше не повторится... Жду тебя, и мы помиримся в нашем чудесном гнездышке\'.

    И подпись в конце записки по-русски: "Твой всегда Вова".
  14. Олекса
    Следует немедленно из Владикавказа ответ Зиновьева:

    "Это совсем не глупые подозрения насчет тебя и Лейбы. Кто же не видел, как ты кружил вокруг него все последнее время? Во всяком случае, у меня есть глаза и я достаточно долго тебя знаю, чтобы судить... Мне ли не знать, как загораются твои глазки!, когда ты видишь мужчину с крупным орудием. Ты сам всегда говорил, что у маленьких фигурой мужчин великолепные орудия... Я же не слепой и видел прекрасно, что ты готов забыть нашу любовь ради романчика с Лейбой. Конечно, он сейчас радом с тобой и ему легко тебя соблазнять. Или это ты его соблазнил?.."

    Действительно, в то время Лейба Троцкий - наркомвоенмор Республики, пламенный трибун и оратор, - был продолжительное время в Москве рядом с Лениным. И, надо полагать, ... занял в ленинской постели место отвергнутого Зиновьева.

    Ленин же продолжал оправдываться перед Григорием...:

    "Не обижайся на меня, Гершеле. Ты прав, я действительно не мог устоять. Лейба такой брутальный мужчина. Он просто обволакивает меня своей лаской. А я так в ней нуждаюсь, особенно в такой напряженный политический момент. Мне очень трудно без ласки, а ты уехал, негодник. Вот я и не устоял. Но ведь ты простишь мне эту маленькую слабость, Гершеле?

    Возвращайся, и ты увидишь, что я полон любви к тебе. Твоя маленькая Вова". Вероятно, этот пассаж успокоил Зиновьева... Он понесся в Москву...

    Вскоре, однако, злодейская пуля эсерки Каплан сильно повредила здоровью Ленина... и постепенно половые отношения Ленина с Григорием сошли на нет... Последней, относящейся к данному вопросу, запиской были несколько строк, написанные рукой, Крупской... Зиновьеву в середине двадцать второго года:

    "Прошу вас не беспокоить больше моего мужа своими домогательствами и просьбами о свидании. Пора бы уже и вам угомониться. Сколько же можно с . моей стороны терпеть такое ваше бесстыдство! Ильич болен, вы же знаете это, и излишне говорить вам, взрослому человеку, что ваши шалости, на сей раз, могут только окончательно подорвать здоровье Ильича. Прошу вас больше не склонять его к тому, на что он всегда слишком охотно шел. Надеюсь, вы поймете это мое письмо. Оно продиктовано заботой о здоровье моего мужа".

    ... Больше она не допускала свиданий мужа с Зиновьевым наедине - только в присутствии своем или других членов Политбюро.

    В конце тридцатых годов, после ареста и казни Зиновьева, эти архивные материалы попали в руки НКВД и, несомненно, были доложены Сталину. Почему же он не уничтожил их?

    Вероятно, по двум причинам. Во-первых, ... он и прежде был осведомлен об отношениях Ленина с Зиновьевым и Троцким. Не случайно пренебрежительное отношение Сталина к Крупской... Он знал, что она - лишь ширма для утех своего мужа.

    Второй же причиной, вероятно, была та, что Сталин решил придержать эти письма на тот случай, если бы возникла надобность посмертно скомпрометировать Ленина ... и остаться единственным незапятнанным борцом революции: ему бы весьма пригодились эти письма.

    Так или иначе, а архив сохранился. И мы можем с удивлением обнаружить, что Ленин был обычным гомосексуалом...
  15. К. Миколайович
    Олекса, про Леніна вже читали-перечитали. Давай вже краще про подвиги СБ ОУН пиши, бо люди нічого не знають і Бандері пам\'ятники ліплять.
  16. tango
    Олекса, зачем свою же тему затролил?
  17. Олекса
    tango, це мізки «затролені», тих, хто цих бовванів на 1/6 суші наставив..

    .."БО ЦЕ Ж НАША ІСТОРІЯ!!!"..
  18. bad girl
    tango, пояснюю...

    Про що це говорить? А про те, що ні Батьківщина, ні тепер почивший у Бозі Фронт змін, ні той же Удар не мають чітко розгалуженої партії з міцною дисципліною.

    На відміну від Свободи.

    Кого ми бачимо у цих партіях(крім Свободи)? Місцевих вискочок, торгашів-бариг, пристосуванців - не більше. Достатньо згадати про Ткаченка періоду Канівського майдану за Даценка. Таке враження(і не тільки) як йому бідному було тяжко ходити до ОВК. Наче б з під палки, наче б хтось заставляв. І це правда. Бо воно йому нафіг не нада. За Сандиг і прочих просто мовчу. І що саме прикро - така ситуація по всій Україні, А тому і стеляться під ригів, і сраку вилизують.

    Свобода ж яка вона не є - пройнята духом патріотизму і впевненості у своїй позиції від найменшого до найбільшого свого партійця. В цьому їх сила.

    Борітеся - поборете! казав Шевченко.

    Нема на вас Мірошниченка. Той би враз вирішив питання з опудалом ката України.

    І це правильно!!!
  19. aspid
    слава Богу ще господь не всім українцям мізкі відібрав.
  20. slavikf
    Олекса, от я наче і згоден з вами - треба цей пережиток викорчувати, але просування питання пам\'ятників (минулих/дійсних/майбутніх) - це ознака задоволеного суспільства, якому тільки й лишилося що подумати про "давайте звалимо/поставимо ідола.

    До чого я веду? Раз ви вже маєте бажання щось змінити - киньте оту вашу популістичність і направте діяльність в сторону основ - закону, порядку, взаємоповаги.

    Давайте наведемо порядок вдома/на вулиці/в місті/в країні/на планеті/орбіті/і т.п.

    Доведіть свою ефективність і люди самі перекинуть того бовдура
  21. tma
    "Кто не созидает, должен разрушать. Это старо как мир. Психология малолетних преступников." Рэй Бредбери.

    Как точно подмечено.
  22. Олекса
    slavikf, а Провідниками у нас будуть нащадки “папереднікав???” ..вели до комунізму, а зараз допоможуть нам навести порядок?!?!?

    .....не зроблять вони цього.........

    Від “нафталіну” треба позбавитись спочаку, і їхніх символів.. по-черзі чи паралельно значення немає.
  23. Mr.Burgomister
    Я уже говорил, что памятник Ленину уже не жилец. Простоит он год или два уже не имеет особого значения. Понимаю и Гамалия - ведь если при нем уберут памятник, то автоматически заслугу припишут ему и местной Свободе. Так же было и в Черкассах. Когда демонтировали памятник, Леонид Даценко на митингах присваивал эту заслугу себе. Лично слышал. Хотя решение про демонтаж принимал городской совет, к которому наш вечный кандидат отношения не имел. Но повод хороший, грех не попользоваться.

    Интересно кто же четвертый проголосовал за демонтаж? А?
  24. Олекса
    Mr.Burgomister, не суди всих по собі..
  25. tarnava
    Есть небольшое предложение до громадян Канева в связи с поднятой шумихой. Я предлагю разрешить "Свободе" своими силами и средствами демонтировать памятник В.И. Ленину а взамен поставить такой же величественный памятник Т.Г. Шевченко на пл. Шевченко. Ведь в 2014 г. вся Украина будет торжественно отмечать 200-летний юбилей Т.Г.Шевченко. И со стороны "Свободы" это был бы достойный внесок в историю Канева!
  26. azk777
    Читав колись таку книжку про Дон Кіхота. Там момент був де він з вітрянми млинами боровся. Щось воно мені це нагадує)
  27. Злий
    Олекса, таких, як ти в історії України не було і не буде. Ви - не українці, ви галичани - покидьки з усієї Європи. І ваші потуги марні. Ви не спроможні стати українцями - інша ментальність, інші герої, інші ідеали. Якщо вистачить клепки, спробуй мене зрозуміти, не сприймай, як образу. Ваша нинішня агресивність мені зрозуміла,- ви до 1939року були сміттям, потім вас перевіяли, але, мабуть, погано, бо ви стали кусати руку, яку вас годує. Заспокойтесь, все з часом влаштується, Україна - країна розумних людей. І вас колись ми признаємо своїми. А то виходить казна що, - загарбників з Донбасу змінимо на загарбників з Галичини. Хто українців після цього поважатиме? Ви і так вже спаскудили імідж України, шановні!
  28. Злий
    О, гайдамака з Холодного Яру мінуса хоробро тицьнув. Героям Слава! Не сподобалась моя правда?
  29. Haydamaka
    Злий, Не читай Табачника. Воно тобі шкодить.
  30. Злий
    Haydamaka, от же, не повіриш, таких не читаю. Твоїх опусів за гланди.
  31. Voland
    Хто був четвертим?
  32. Mr.Burgomister
    Олекса, ладно, ладно. Сужу всех по себе, понятно. Но кто же вчера проголосовал "за" демонтаж? Трое свободовцев, наверное, а четвертый? Неужели Коржов почувствовал дух времени? Хотя очень хорошо помню как пару лет тому на этом сайте он уверенно высказывался против. Поэтому не может быть он. Так кто же?
  33. shum323
    долой Ленина))))
  34. vlada
    Ні. Коржов не підтримав ідею демонтувати чи перенести па\'ятник Леніну. він пропонував провести громадське опитування.

    Що ж до виступів свободівців, то крім них того дня депутатів міськради зустрічали ще представники "УДАРу", "Просвіти", Народного руху України, а от "Батьківщини" там дійсно не було.

    До речі, ударівці, щоб не травмувати серця тсарших людей, пропонують перенести пам\'ятник Леніну у сквер, поближче до музею Гайдара.
  35. святослав
    Лєніну на голову - німецьку каску!
  36. Haydamaka
    Пристосуванці!
  37. святослав
    Лєнін здох!

    -"- гниє!

    -"- буде смердіти (поки не закопають)!

    УРА!
  38. nnn1
    Злий

    29 березня 2013, 19:35 То ж це "сміття" врятувало післявоєнну Україну коли Сталін і його людожери жукови хотіли вивезти до Сибіру всю Україну, як перед цим кримських татар. Але не так сталося як гадалося. ОУН УПА своїм військовим спротивом не дало цьому статися. Отож злий задумайся можливосміття це ти і такі як ти а не галичани?
  39. Злий
    nnn1, що це за маячня?
  40. aspid
    nnn1, просто валяюсь от смеха под столом,от вашей интерпритации исторического значения,ОУН УПА для Украины:))))))
  41. Аким
    святослав, у вас ради КАЛьно змінився стиль! Раніше приходив чемно, вітався, говорив стиоьно. Не впізнаю.

    Не міг же піст такої шоди наробити.
  42. LuckyLucciano
    Страшно

    Чудинова: У меня странный вопрос про Сталина. В Википедии написано, что, будучи маленькой, вы написали письмо Сталину. Это так?

    Ахеджакова: У меня все про это спрашивают. Я не знаю, кому я это рассказывала. Это действительно так было. Но до Сталина это не дошло, так что нечего восхищаться. У меня мама умирала от туберкулеза, и тетя умирала. И мне учительница в пятом классе сказала, чтобы я написала Сталину, потому что говорили, что появилось лекарство от туберкулеза. Я сажусь, пишу письмо, что обещаю окончить школу с золотой медалью. Лучше бы я помолчала тогда. Медаль мне так далась, что просто ужас! Я не способна была получить золотую медаль, но я ее выгрызла. Я много в этом письме пообещала, только чтобы прислали моей маме лекарства. Она тоже была актрисой, у нее горлом кровь шла, это страшно. Когда она выходила на сцену, кровь переставала идти. Она играла, выходила за сцену, и розовая пена шла…

    Чудинова: Лекарство не прислали?

    Ахеджакова: Прислали. Мне объяснили, что когда оно пришло туда, где разбирают письма, кто-то передал его на Рижский завод, где делали это лекарство, и мне прямо с Рижского завода прислали. И для тети, и для мамы. Это продлило ей жизнь. "
  43. Злий
    святослав, ось, знайшов, тільки вибач, російською.

    1

    Раздвоение личности – это когда в одном человеке систематически присутствуют не менее двух личностей. При этом сам пациент может об этом даже не догадываться. Симптомы проявляются независимо от применения алкогольных, наркотических или психотропных веществ.

    2

    Диссоциативные расстройства проявляются у людей в зрелом возрасте, которые перенесли психическое или физическое насилие и грубое отношение в раннем детстве. У пациента кроме раздвоения личности может наблюдаться тревога, расстройство сна с систематической бессонницей или сонливостью, общее расстройство поведения и нарушение социальной адаптации.

    3

    Раздвоение личности врачи рассматривают, как своего рода амнезию, когда вытеснением естественного сознания человек впадает в нереальное восприятие мира и тем самым на какой-то промежуток времени забывает о психотравмирующих ситуациях нанесенных ему в раннем детстве.

    4

    Лечение диссоциативных расстройств очень длительное, чаще всего пожизненное. Наряду с диссоциативным расстройством может присутствовать генерализованное тревожное расстройство.

    5

    В качестве терапии используются нейролептики: «Сонапакс», «Лепонекс», «Флюанксол»,»Хлорпротиксен», «Аминазин», «Галоперидол». Одновременно могут быть назначены антидепрессанты: «Амитриптилин», «Азафен», «Прозак», «Флуоксетин», «Паксил», «Тразодон» и т.д. Подбор лекарственных препаратов и их дозы может подбирать только практикующий врач-психиатр на основании полного медицинского обследования с учетом симптоматики заболевания.

    6

    Кроме основного лечения пациенту назначают психотерапевтические процедуры. Общая реабилитация и вытеснение из памяти травмирующих моментов помогают достичь стойкой ремиссии. Но поддерживающая терапия должна продолжаться на протяжении всей жизни.
  44. nnn1
    | Жуков перед штурмом Киева: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. Нахрена обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать...»
  45. nnn1
    Ну а по поводу того что своими боевыми действиями УПА сорвала депортацию украинцев то это по моему всем ясно. По поводу того что восточных украинцев от голодной смерти спасала Западная Украина то это известно по рассказам очевидцев.
  46. aspid
    nnn1, изыди тролляка:))) уже не могу смеяться,живот,и скулы сводит:))))
  47. nnn1
    Аспидушечка, тебе палец показать? Посмейся. А вот украинцам умирающитм с голоду в 1947 году только потому что они жили на оккупированных территориях было совсем не до смеху.

    Может и вопрос в анкетах при приеме на работу Был ли ты или твои родственники на оккупированной территории у тебя тоже вызывает смех? У меня лично когда я на него отвечал смеха это не вызывало.
  48. Злий
    Ну гуморист!
  49. aspid
    nnn1, вам бы подлечиться,прости господи:))))
  50. nnn1
    В 1947 г. сталинская клика решила повторить на Украине голодомор 1932-1933 годов. В колхозов и крестьян-единоличников забирали весь урожай и отправляли в Польшу, Болгарию, другие страны так называемой "народной демократии" для подпитки существующих там прокоммунистических режимов. До этого вымогательства приобщилась засуха. Восточные районы Украины, Бессарабию, Молдавию охватил голод, правда, в меньших масштабах, чем в 1933 г. В западных областях Украины на пути запасникам стали бойцы УПА. В 1947 г. на территории восьми областей было зафиксировано 906 различных вооруженных и политических акций УПА, это, прежде всего, огневые стычки и бои с отделами МВД-МГБ, вооруженными партийцами и советскими чиновниками, которые забирали хлеб у крестьян, уничтожения вражеских хозяйственных пунктов, транспортных средств и др. За месяцы эти акции распределялись следующим образом: январь - 26 февраль - 22, март - 36, апрель - 90, май - 107, июнь - 11, июль - 91, август - 129, сентябрь - 68, октябрь - 66, ноябрь - 89, декабрь - 71. В результате облав на леса и одиночные села чекистам удалось раскрыть 103 бункеры и убежища УПА.

    В двенадцати случаях отступлениями удалось прорваться из бункеров сквозь вражеское кольцо, в 91 случае окружены, боролись до последнего и, израсходовав все патроны, последней гранатой взорвали себя, чтобы не попасть в руки врага. Жертвы УПА в 1947 г. были ненапрасными. Украинские повстанцы спасли населения своего края от голодной смерти.

    Более того, УПА распространяла среди крестьян воззвания, в которых призывала продуктами помогать голодающим, что сотнями тысяч ехали на Западную Украину с надеждой заполучить хотя бы некоторое пищу. Впоследствии в одном из обращений повстанцы писали: "Помните, что если бы в Западной Украине были колхозы, то Вы умирали бы от голода уже в 1946-1947 гг. А так не только в Западной Украине не было голода, а еще и сколько наших братьев из Восточной Украины спаслись от голодной смерти!"