Із загадковим кооперативом \"Дніпрові сади\" нічого не вийшло — сесію зірвали…
Знову кипіли пристрасті на позачерговій сесії міської ради, яка відбулась 19 квітня цього року. Причиною стало накладання вето міським головою на рішення сесії про виділення земельної ділянки садовому кооперативу \"Дніпрові сади\", — дуже вже багато виникло питань до цього рішення. Незвичним було те, що вперше для нинішньої каденції депутатів було накладено вето міським головою. Дуже це вже було незвичним після прийняття (майже завжди) рішень переважною більшістю, як, до речі, і останнього. Це, можливо, вперше міський голова почув і зрозумів, що не завжди позиція більшості співпадає з позицією мешканців міста і навіть закону. І не тільки почув, а й не погодився з позицією більшості. Те, що прийняте рішення є незаконним, було зрозуміло ще на минулій сесії, коли проект рішення не був завізований та погоджений юристом, профільним заступником та комісією облдержадміністрації. Але на це ніхто з більшості депутатів не звернув уваги, — дуже вже хотілося отримати якнайшвидше діляночку. І те, що міський голова не підпише це рішення, ніхто із більшості не чекав.
Саме тому розгляд цього питання на сесії розпочався з того, щоб з\'ясувати, чи витримав міський голова процедуру та чи вірно подав свою незгоду підписати це рішення. Це не принципово. Вважаю, що є головне, — рішення суперечить закону і чомусь про це не хочеться чути так відкрито зацікавленим депутатам. Це питання не повинне було взагалі розглядатись на сесії, як таке, що суперечить процедурі погодження. Але дуже вже хотілося декому якнайшвидше прийняти це рішення. Щоб з\'ясувати, хто саме так лобіював це рішення, було звернення до міського голови провести службове розслідування. На жаль, на сесії міський голова не озвучив результати розслідування. Хоча згідно з Регламентом міської ради, відповідальний за підготовку рішень сесії — секретар ради, тобто Калніболоцький О.А. Навіть те, що розгляд цього питання розпочався із блокування трибуни чорнобильцями, не змінило ставлення депутатів до цього питання. Як були впевнені народні обранці, що все зроблено правильно, так і залишились переконані в своїй правоті. Не поділяю позицію представників чорнобильців, у вимогах яких стояло першим: \"Включіть і нас до цього списку — не будемо блокувати трибуну!\" Якась вибіркова справедливість: якщо мені дадуть, то все зразу стає справедливим. Цим спробував скористатися секретар ради Калніболоцький О.А., запропонувавши і чорнобильцям теж дати землю під садівництво, правда, в іншому місці. З яких це пір секретар ради, як чарівник, може роздавати землю за власним бажанням? Треба віддати належне блокувальникам, що не купились на це та вимагали відміни цього рішення. Сесія більше нагадувала недільний базар: хто коли хотів — виходив, хто хотів — той виступав, ніхто нікого не слухав. Дійшло до того, що більша частина депутатів просто вийшла із залу (порадитись) разом із секретарем ради. Якось дивним виглядало таке об\'єднання, здавалося таких непримиренних політичних опонентів: Партії регіонів та БЮТ. В залі просто не було кворуму для продовження сесії. Сесія вийшла з-під контролю. Тут просто не витримав міський голова і своїм рішенням сесію закрив.
Ситуація склалась надзвичайна. Чим все це закінчиться — складно передбачити. Такого я ще не бачив впродовж всіх своїх депутатських каденцій. Та спробуємо проаналізувати можливі наслідки.
Рішення, яке прийняла сесія міської ради 5 квітня відносно кооперативу \"Дніпрові сади\", дійсно було незаконним. Міський голова на законних підставах наклав вето на це рішення. На законних підставах розпочала роботу позачергова сесія саме із цього питання. Завданням сесії було подолати вето або погодитись із ним. Саме більшість депутатів, яка бажала подолати вето, порушуючи Регламент, зірвала сесію. Тобто вето не було подолане і рішення залишилось не прийнятим. Сесія закінчилась, але залишився дуже неприємний осад. Від того, що, виявляється, не всі ми рівні. Депутати якось \"рівніші\". Чомусь, виявляється, саме депутати опиня-ються в потрібному місці і в потрібний час. Саме вони опиняються в потрібному кооперативі, про який ніхто навіть не знав. Відкрито лобіюється це питання та нікому чомусь \"не відомо\", хто ж в тому кооперативі та хто ж є його засновником. Оприлюднення цієї таємниці, мабуть, можна прирівнювати до державної зради, бо так не хочеться, щоб всі знали, що там є не тільки депутати міські, є й дуже поважні люди. А про них не можна так відкрито — скоро ж вибори. Чомусь виявля-ється, що саме депутати опиняються першими на отримання діляночки на Маяковського та діляночки, всупереч закону, під тимчасову споруду. І нікого це не цікавить, що так не можна, це незаконно. Депутатам все можна, закон — це для пересічних громадян. І я зовсім не дивуюсь реакції людей в Інтернеті на смерть депутата Верховної Ради: \"Коли ви вже всі подохнете?\" Це ж яку ненависть викликають депутати всіх рівнів, що люди бажають найгіршого, хай Бог їм пробачить. Невже ми, депутати, такі найкращі і заслуговуємо якихось преференцій, як заслугу за таке \"служіння\" народу? А може справа в тому, що своє і для себе стало найголовніше і ми перетворились в хазяїв життя? Колись, сподіваюсь, ми побудуємо громадянське суспільство, де головним буде воля громади. Але дуже великі сумніви, що це станеться ще за нашого життя з таким відношенням людей, яких обрали та доручили їм приймати рішення від імені громади. Вперше за всі роки мого перебування депутатом міської ради у мене виникло бажання не бути причетним, навіть побічно, до цього шабашу беззаконня та зверхнього ставлення до людей. Було просто соромно. Я не є ідеальною людиною, але це вже занадто.
Пройде час і це питання буде якимось чином вирішене. Та чи будуть зроблені висновки депутатами та врешті-решт громадою? Може почнемо більш уважно придивлятись до того, хто ж в тому партійному списку? А може почнемо відкликати своїх \"обранців\"? Себе не виключаю — теж можу помилятись.
Володимир Коржов,
депутат Канівської міської ради
газета ВІКА №17, квітень 2012
- Перегляди
- 10784
- Подобається
- 5
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 111
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
И ещё вопрос. Если ехать от каневского базара в сторону ГЭС с левой стороны под ЛЭП были неофициальные огороды, ОНИ и сейчас есть или их ликвидировали?
Много лет тому назад,
В стародавние года
Приключилася беда.
В государстве тридевятом,
В городке одном засратом
Хорошо б народу жить,
Да повадился ходить
День за днем Горыныч-Змей –
Хуже всех других зверей.
Требовал – какая срань! –
Чтоб ему платили дань.
И какие бы вопросы,
Если б не его запросы:
Мол, что делайте хотите,
Только вы ему платите
Не монетой золотой,
Не посудою литой,
Жемчугами весовыми,
А только бабами живыми!
Весь народ с него ху…л:
Ладно б он их, падла, ел,
Так ведь он их, хоть не верьте,
Всех за…бывал до смерти.
Как какую за…бет,
Так за новою идет.
Ведь была у крокодила
Непомерная мудила!
Пидор! Что с него возьмешь?
Гибли бабы ни за грош.
Как ведь только не стыдили –
Извращенец крокодилий,
Похотливое зверье –
Снова, падла, за свое!
Только день-другой прошел,
В город он опять пришел.
Растопырил, гнида, лапы:
«Подавайте снова бабу!»
Как тогда водилось встарь
На разборки вышел царь.
Сразу с нотками угроз,
Змею задает вопрос:
«И когда же ты уймешься,
Наконец-то нае…ешься?
Видишь – зреньем коль не слаб –
Не осталось в царстве баб.
Вот найди змею и трахай,
И пошел, короче, на х…й!»
Тут сказал Горыныч: «Стоп! -
И, скривясь, нахмурил лоб, -
Что-то царь ты больно смел,
Или вовсе оху…л?
Подавай мне быстро бабу,
Ведь не осерчал я кабы,
Видишь – яйца на земле,
А терпенье на нуле!
Что ты царь – не посмотрю –
Самому тебе влуплю!
Чувство – будто жопой на кол»…
Царь с обиды аж заплакал,
Глядя змею на конец.
Тут шепнул ему кузнец:
«Слушай, государь, секрет:
Здесь, считай, проблемы нет.
Есть у нас одна Варвара –
То не баба – Божья кара.
Змея может быть хужей.
Зае…ала пять мужей.
А сейчас она вдова,
Не сошла с ума едва.
Ей коль за день не воткнуть,
Так не может и уснуть.
Мед ли ей не в радость, хлеб ли –
Так охочая до еб…и!
Мужики со всей округи
Уж прошли сквозь эти руки.
Сколько всяческой беды
Было от её звизды.
Зае…ала город весь,
Но не гаснет интерес.
Змею пусть она отдастся
И нет угрозы государству.
А пока у них там секс,
День-другой у нас да есть.»
Ножкой царь затопал старый:
«Притащить сюда Варвару!!!»
Привели её к царю,
Та твердит: «Я вся горю!
Я твоя сморчок мой древний,
Я согласна быть царевной,
Мне неведом вкус царей,
Так возьми меня скорей!!»
Царь в момент совсем стал бледный,
Замахал руками бедный:
«Ну-ка, успокойся, дура!
Что за подлая натура?
Нет подумать о стране –
Ей все е…ля на уме.
Злая участь ждет тебя
Видишь – ждет тебя змея.
По текущему закону
Будешь отдана дракону.
Чтобы этот пидорас
Отъе…ался бы от нас.
Все тебе, дурилка, ясно?»
Та в ответ: «А я согласна!
Пусть зеленый он лицом,
Но с внушительным концом.
До чего ж он, падла, длинный!»
Тут раздался вопль змеиный:
«Я на эту не согласный –
Разговор у вас напрасный!
Ведь у этой же бабешки,
Видно, плохо с головешкой.
Да и страшная она
Как гражданская война.
На какой она мне хрен?
Мне другую бы взамен.
Подавайте мне замену!»
Царь в ответ: «Послушай, Гена!
Ты ху…ню не говори,
Что дают - то и бери.
Ты пойми, зеленый пидор,
Не богатый нынче выбор.
Все закончилось, что было.
Хочешь вариант – кобылу?
Бабы нету ни одной.
Что дают – бери, не ной!»
Змей обиженный понуро
Сгреб в охапку бабу-дуру,
С нею так наперевес
И попи…дил в темный лес.
Мало так ли шел он, много,
Но принес её в берлогу,
В свою змееву нору.
Долгий путь проделав лесом,
Он решил заняться сексом.
В то ж мгновенье из берлоги
«Ахи» понеслись и «охи»
.
Что у них там совершалось –
Только лишь гадать осталось.
Но деньков так через пару
Вышла взмокшая Варвара
И давай она орать:
«Где ж теперь другого брать?!
Тоже мне зеленый змей –
Протянул лишь пару дней.
Не удовлетворил досыта
И откинул, тварь, копыта.
Еб…рь тоже ни в звизду.
Все. Домой теперь пойду.»
И пошла сквозь лес домой
По дороге непрямой.
На своем она пути
Всех успела за…бсти.
Где маршрут её был пеший
Не осталось даже леших.
С кем ведь только не еб…лась! –
Год до дому добиралась.
Но добралась наконец,
Прямиком идет в дворец.
Вид себе придавши гордый,
Заявляет с наглой мордой:
«Думали – я не сумею
Вас освободить от змея?
Я своею женской силой
И его свела в могилу.
Я в немыслимом бою
Родину спасла свою!
И теперь за это надо
По заслугам мне награду.
Я желаю быть царевной!»
Царь в ответ на это гневно
Заорал, что было мочи:
«Больше ни х…я не хочешь?
Что ж на каждую корову
Надевать теперь корону?!
Если всех пускать в дворец,
То монархии звиздец.
А еще тебе, быть может.
Бентли – сразу растаможен,
И путевку на курорт?!»
Только тут восстал народ.
Люд кричит младой и старый:
«Посади на трон Варвару!
Посади её на трон,
Ты, просроченный гондон!
Будет пусть она монархом
Или бунт замутим махом».
Отказать им царь не смог
И через неделю сдох.
А вот что его сгубило
Лишь Варваре ясно было.
Только с той поры народ
Очень весело живет.
Как она царицей стала
В царстве красота настала.
И не сунулся при ней
Ни один за данью змей.
Ну, Варвара, молодец!
Тут и сказочке конец.
В мене теж.
А мне чего-то вспомнился стих
корова стара корова сліпа
корова глуха корова безрога
ми п’ємо молоко
з-під старої сліпої глухої
безрогої корови
іншої в нас немає
Но во всяком деле нужна организация. Просто бросить клич в массы - глас вопиющего.