Результаты опроса об отношении к СССР
Наглядные примеры того, чего хочет народ.
Интересно, кто его при демократии будет слушать?
- Перегляди
- 11021
- Подобається
- 4
- Не подобається
- 10
Наглядные примеры того, чего хочет народ.
Интересно, кто его при демократии будет слушать?
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 144
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
интересно сколько знаменитых ученых подготовила независимая Украина?)
только идиоты могут думать о возврате СССР!! адекватные люди думают о развитии будущем а такие как вы только памятники Сталину демонтируете)
Человек имеет свою точку зрения на ситуацию в Украине и слава Богу.
так було
і я туди не хочу.
перше відео [youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=AqnlFnGp1tY#![/youtube]
да да только если нету материального стимула люди лучше торговать пойдут чем наукой заниматься что у нас с успехом практикуется))
Основа всего - образование! При СССР было поголовное принуждение к образование! не было бы бегали бы мы как африканцы сейчас под лозунками европейской "демократии"!! Демократию нельзя подавать неграмотным людям как в Египте например!! В египте например 80% не умеют читать - о какой политике они могут кричать на улицах? все с подази запада провоцируется!
да что ты))) я к твоему сведению не ходи на выборы ни один раз!!! интересно за кого вы голосовали - за Святую Троицу может? потому что ни один из кандидатов не будет отвечать вашим пониманиям справедливости!!
да что ты))) может тебе напомнить что делает сейчас демократическое правительство в Египте? иди что сделали демократы с президентсвой семьей в Румынии???
нужно видеть начало демонстрации в контексте а ты вырваный кусочек!
к тому же никто за уши людей не тянул идти и камнями бросаться!! живи мирно и думай о себе!!
СССР. Крушение (1 серия)
СССР. Крушение (2 серия)
СССР. Крушение (3 серия)
СССР. Крушение (4 серия)
уже смотрел спасибо)
нееет самый здоровый это только ты)
– в совдепівську колбасу (в ту що по 2,20) підсипали якийсь зомбо-наркотик ...відомо що даного продукту видавали нормовано – по 1кілограму на руки(норма щоби не стати занадто буйним)
– вже зазомбованих людей(бувших українців) вчили прислів’ю: „Програли як Шведи під Полтавою”....
От і все, цього достатньо! ...щоби уярмити... ...зазомбовані (куском гнилої ковбаси) й подумати вже немогли, що – українсько-шведський програш був 300 літнім ярмом для УКРАЇНИ!!!
й так у всьому... – служби працювали!!!
САМ совдепівські часи згадую з „уміленієм” – то й моє життя..
але думаю – без „паразитів” в ті часи Україна могла би жити в 10 разів краще Швеції!!!
Збрехати не дасть Ульянов(Бланк)Ленін: „Отстранение Украины от НАШЕГО дела равносильно гильётированию головы”
..як тут без АБ-БИ
мне тут советовали фильмы смотреть про СССР! так там говорят люди что не могла быть колбаса из туалетной бумаги так как она стоила дороже чем колбаса)
ну куда лучше сейчас))))) на метр квадратный хоть накопил за всю жизнь?))
За часів СРСР туалетний папір був в гострішому дефіциті, ніж ковбаса. Тож значна частина суспільства замість дефіцитного паперу в містах з успіхом використовула газети "Правда", "Труд" по 2-3 копійки, а в селах листя лопуха.
І треба чітко усвідомити, що скільки коштувала ковбаса, навіть з домішками паперу, і скільки коштував хліб в радянські часи - це державна таємниця, якою мало хто володіє. Але продавали ковбазу і хліб за централізовано встановленими низькими цінами: хліб - по 14, 16, 20 копійок, а ковбасу варену по 1,60 - 2,20, а краківську, наприклад, по 3,30.
Та реальна собівартість продуктів була значно вищою від ціни реалізації. Але, завдяки централізації економіки, збитки на продуктах харчування покривалися нафтодоларами, заробленими від експорту нафти.
Тож ти, не відчувши на власному житті при Союзі себе дурнем, за якого все вирішує "честь і совість - КПРС", розводиш тут безпідставну ностальгію.
Не жив ти, хлопче, ситим радянським рабом, який навіть не знав вартості свого життя. Ти ніколи не був зобов\'язаний лукавим "Моральним кодексом будівника комунізму" жити і діяти не так, як живуть твої керманичі, а так, як учить тебе Партія. Тобі пощастило в цьому.,бо нам, тому поколінню, якому Микита Хрущов в 60-тих роках предрікав через 20 років жити при комунізмі, вдалося у 1991 році той міф зруйнувати.
Скажу тобі, чому я його руйнував.
Я мав високу освіту, дорогу отримати яку пробивав собі сам, коли поруч мене інші вчилися за хабарі. Я мав високу кваліфікацію і велику по тим міркам зарплату, працюючи регулювальником складної техніки, яка використовувалася здебільшого в оборонних цілях. Але зароблені мною гроші пропали на ощадкнижках разом із смертю Союзу. Я не міг свої гроші реалізувати.
Ми не могли отримати кооперативну квартиру, хоч нам мали її виділити на вул. Енергетиків, та для цього треба було принизитися, але це не було в моєму характері. Тому після того, як дружину обійшли несправедливо в черзі на кооператив, вона 12 років пробула першою в черзі в своїй організації, поки Союз СРСР не сконав. Нам було запропоновано вкласти гроші в кооперативну квартиру вже в 90-х роках в Незалежній Україні, але зароблені майже за 30 років праці в Союзі наші гроші пропали, а українських на кооператив на той час ми не могли ще заробити. Зараз на тому місці, де мав збудуватися наш кооперативний будинок, на вулиці Героїв Дніпра, стоїть жовтий елітний будинок, збудований не для нас.
Я не міг, маючи гроші, придбати автомобіль "Жигулі", бо треба було стояти в черзі довгі роки. Та ще й право стати в чергу мав завізувати райком партії. Або купляти авто я мав на автобазарі за спекулятивними цінами, які майже в двічі перевищували заводські.
Житло радянським людям будували безкоштовно. Тільки знову ж - не всім! Я працював на "Магніті", але в чергу на отримання безкоштовного житла мене не ставили, бо я жив з своєю сім\'єю в батьківському будинку, де на 5-х мешканців було понад мінімальну норму житлової площі 0,3 квадратних метра. Тож конституційне право кожної радянської сім\'ї на окрему квартиру керманичі на мою сім\'ю не поширювали аж до 1986 року, коли, врешті, ту норму змінили.
Можна було проблему вирішити? Можна!!! Але обманюючи себе і інших, як і змушені були робити і робили люди, які жили навколо мене. Вони з житла своїх батьків ішли на наймані квартири до сусідів, або прописувалися у сусідів, а жили у себе дома. А я був вихований жити чесно.
Врешті, у 1990-му країна вже жила в суцільних дефіцитах. На полицях магазинів лежав лише маргарин та сірники, які теж були з перебоями. Цукор, мило, миючі засоби розподілялися по талонам. Шкарпетки, взуття, одяг вже профспілки привозили на підприємства і ці речі ділилися в трудових колективах.
Те, взуття, шкарпетки, які попадали для розподілу на нашу дільницю регулювальників ми розігрували жеребкуванням. Та ніколи не попадало нам в розіграш і не було в магазинах взуття на мою ногу. В решті - о радянське щастя!!! Дали нам білі радянські кросівкм з блакитними смужками 46-го розміру! Так як взуття такого розміру ніхто, крім мене, не носив, вони дісталися мені!!!
У 1990-му, ще радянському році, люди обрали мене депутатом Черкаської облради, я мусів у тих кросівках, які не пасували до темного костюму, позичаючи у сірка очі, їздити на сесії облради і на багатолюдні мітинги протесту у Київ під Верховну Раду, щоб покласти край своєму "щасливому" радянському життю.
Звичайно, тим людям, яких подвійна мораль (чуєш і говориш одне, а думаєш і робиш інше) і сите рабство влаштовувало, втрата радянського минулого - трагедія.
А можливо ціна на базарі була не спекулятивна а Риночна (як відомо попит породжує пропозицію). І як би Ви купили авто на ринку, то і грошей на книжці менше пропало б, і авто було б…
я понял - талоны, очереди и туалетная бумага!! сейчас то все отлично, живем на широкую руку!
я это уже 300 раз слышал - ничего нового!!! говорю же что сейчас у нас все отлично - 300 сортов колбасы и выборы из 2 и более кандидатов!! еще нет талонов и все можно купить без очереди))))))) только смертность повысилась и мы превращаемся в банановую республику!
аах ну да еще нету никакой национальной идеологии и везде копируем европу или америку - всем же известно что там умные либералы а мы тупые колхозники!!! так победим!
ні, життя гідного великої і славної Нації ми ще не маємо і навіть не будуємо. Ми ще лише боремося з антиукраїнськими силами за право будувати саме таке життя. Але ми вже, слава Богу, позбулися радянського рабства, в якому тобі пощастило свідомим життям не жити.
Мені дивно читати, що ти жалкуєш за тим, чого сам не втрачав.
я не жалкую и не пропагую СРСР! я хочу щоб люди об\'єктивно ставились до свого майбутнього виділяючи не тільки негатив а й позитивні сторони!! Адже при комунізмі кричали що царизм це погано зараз кричать що Радянський союз це одне велике зло!! і кому від цього краще? Це наше минуле і не треба негатив з нашого минулого виносити на всесвітній огляд. Ви ж сімейні проблеми не обговорюєте зі всіма мешканцями Канева? Доречі поки ми всі проводимо десталінізацію в багатьох країнах світу про Україну і не чули - думаю треба працювати над цим а не над пустим біттям головою об стіну!
вибачте "минулого" в першому реченні
Чугункіни таким чином заробляють собі на хліб (порівняно з цим гешефтом проституція більш моральний засіб заробітку) а ми збільшуємо їх гонорари. Воно нам тереба?
да давайте заниматься десталинизацией, переименованием улиц и сносом памятников))) всем сразу жить станет лучше)))))
Та неоднаково мені
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденою, збудять...
Ох, не однаково мені
Т.Г. Шевченко
Гірку, жахливу правду прочитайте,
А прочитавши, іншим передайте.
Хай істину пізнають,
Якщо не знають.
І ті, у кого чуйне серце й розум є,
Звільняться від московської облуди,
Збагнуть де рідне, де своє
І з них, прозрівших, будуть люди...
Хохли-перевертні, імперські яничари,
Небесної діждетесь кари,
Бо українцем бути вам набридло
Й пошились ви в московське бидло.
Це вашими руками москалі
Душили й душать Україну,
Ховаючи від світу, від людей,
Що це вони готують їй кончину.
Вони і ви червоною чумою
Заполонили Україну,
Вчинили масовий Терор,
Голодомори і Руїну
І більше 20-ти мільйонів! Українців!
Ішло тим пеклом у останню путь,
Не розуміючи за що карають,
Чому в них волю відбирають,
На світі жити не дають?!
Їх, закатованих, невинних,
В соборах і церквах не відспівали,
На цвинтарях їх не ховали
І рідні не змогли їх пом\'януть.
Кати їх заховали уночі
Подалі від людського ока
В лісах, у хащах, у ровах,
Щоб не узрів хтось ненароком.
Померлих з голоду у муках —
По християнськи не ховали
Їх, завтрашні мерці, скидали
В холодні ями і рови
І ледь землею прикидали.
А в тундрі, у тайзі, в пітьмі
Морозного і дикого Сибіру
Їх, просто неба, сім\'ями, з дітьми!
Напризволяще залишали
На поживу звіру.
У таборах ГУЛАГу їх косила смерть
Від каторжної праці, голоду і холоднечі,
Хвороб і відчайдушних спроб
Удатися до втечі.
А скільки їх у війнах полягло?!
У Першій Світовій, у громадянській,
З білополяками, афганській,
У Другій Світовій, у фінській...
За інтереси москалів,
А не за наші, українські.
Без вас, знаряддя москалів,
Хохлів-перевертнів, запроданців колишніх
Грушевських, винниченків, томашківських,
Затонських, щорсів, коцюбинських,
Петровських, балицьких, любинських
І вам подібних,
Москва зажерти Україну
Не змогла б, Терору,
Етно-лінгво-геноциду
Не вчинила б.
А ви, знаряддя москалів,
Хохли-перевертні, політикум сучасний —
Морози, кучми, кравчуки,
Ткаченки, симоненки, франчуки,
Ахметови, рошен, медведчуки,
Проффесори, богатирьови, пінчуки,
Балоги, тимошенки, цибенки,
Луценки, кириленки, ющенки,
Плющі, костенки і тарасюки
Та іже з вами, —
Чи вивчили історії урок злощасний?!
З усього видно Ні!
Ви, – ниці, без борні!
Ганебним шляхом,
Шляхом зради ідете нещасні.
Уражені імперською чумою,
Пануєте сьогодні в Україні,
Грабуєте і гнобите народ,
Ви винні у її Руїні.
Та знайте, що в якому б чині
Ви не служили московщині
Свідомо, а чи ні,
На Україні, чи на чужині
Ви — всеодно іуди,
Бо зрадили своє, святе,
Що з ласки Бога мають люди:
Свій рід і мову, свій народ
І Україну! А за те
Московських прихвоснів іуд
Чекає неминуче Суд.
Господній Суд і Суд людський
Та особистий — Суд сумління,
Бо прийде час і забринить
Священний голос вашого коріння.
Розплати час! І вразить вас,
Як лезо в серце, блискавка прозріння
І враз охопить жах
Безодні вашого падіння.
Хохли, хохли! Де ж розум ваш?
Навіщо ви злигались з ворогами,
Чому, як українці,
Чесним шляхом не йдете?
А, як злочинці, манівцями.
Проймають ненависть і жаль.
Зі щемом в серці сказать мушу,
Що змарнували ви житя
Занапастили свої душі.
Ті ж, що відчують щире каяття
Й прийдуть зі сповіддю
За покликом прозріння
Ще мають гідне майбуття:
Народне прощення, ще за життя,
Й Господній дар – душі спасіння.
Мільйони українських душ,
Зі світу зведених підступною Москвою,
Благають, молять нас звершити Суд!
Над клятою червоною чумою.
Євген Дук-Антоній
м. Канів
интересно кому вы обязаны своей грамотностью и красноречием?)