Про що мовчать енергетики?
У документальному фільмі “ПРО ЩО МОВЧАТЬ ЕНЕРГЕТИКИ?” зібрано факти, які наглядно спростовують ряд міфів, пов’язаних з будівництвом гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС) в Україні. Реальні кадри будмайданчиків Дністровської та Ташлицької ГАЕС, свідчення людей у відчаї, що зігнулись під тягарем некомпенсованих наслідків будівництва, інтерв’ю із незалежними експертами…
Громадськість, в тому числі місцеві мешканці, чують багато обіцянок від замовника проектів ГАЕС ВАТ «Укргідроенерго» про те, що будівництва ГАЕС приносить розквіт у райони – тисячі робочих місць, фінансування на покращення доріг, будівництво шкіл, ФАПів тощо. Проте, зібрані на місцях факти свідчать про протилежне – про явне погіршення якості довкілля та життя людей біля Ташлицької та Дністровської ГАЕС, про ігнорування права громадськості на участь у вирішенні питання доцільності зведення таких об’єктів та права громадян на отримання правдивої інформації щодо екологічних та соціальних ризиків пов’язаних із будівництвом та роботою ГАЕС.
Фільм в першу чергу орієнтовано на місцеве населення, зокрема місцеву владу Канівського району Черкаської області, де зараз планується відновлення будівництва Канівської ГАЕС. А також його корисно переглянути усім кому тема ГАЕС цікава та хто хоче розібратися у цій справі базуючись на фактах та оцінках незалежних експертів.
- Перегляди
- 6329
- Подобається
- 4
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 11
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
І китайцям хочеться заробити, і енергетикам, і будівельникам нашим. Що останнім хочеться заробити, не питання. Питання ставиться так: Савенко, як власник приватної фірми, наймає будівельників, після укладає договір з "Дніпробудом" і самим собою, вже як керівником фірми, і в результаті... скрізь порядок. Усі ситі. і всі довольні.
Але… - якщо ГАЕС має будуватись, то це комусь таки треба.
Дурнувата будова за визначенням абсолютно не потрібна тим 46 чи вже 45 мільйонам нещасних, які ще залишились і існують(не живуть) на землі, що допоки ще зветься Україною. Про ті самі 0,5% для яких попередні 46мільйонів завдяки своїй самозневазі є всього лиш гумусом для проросту зеленого бабла, мова не йде, оскільки вони вже давно живуть як не в Відні, то в Монако, Швейцарії чи ще деінде, і весь їх стосунок сюди рубкою отого самого бабла і закінчується.
Не має сенсу згадувати тут і те, що в нас називають місцевим самоврядуванням, бо при співвідношенні центрального і місцевого бюджету в пропорції 80% до 20%, будь-який притомний чоловік відразу скаже, що такої категорії в природі не існує.
І вже точно можна сміливо оминути в контексті піднятого питання угрупуванням наставленого міського очільника та його партійного секретаря, не говорячи вже про якогось там державно-приватного дніпробудівельного управлінця. Ці і на службу писались багато в чому саме під впливом очікування манни ресурсної, що посиплеться на них з початком будівництва.
Як би дивно це не звучало, але в першу чергу Канівська ГАЕС потрібна великому другу українського народу і собіратєлю усіх бандєрлоґов Владіміру Владіміровічу Путіну.
Як і прописано в табєлях о ранґах, трішки менше, але ну дуже потрібна Канівська ГАЕС і великому будівничому Нової Черкащини Сергію Борисовичу Тулубу.
Ну і звичайно ще багатьом великим і зовсім дрібним теперішнім очільникам як по той, так й по цей бік від Хутора Михайлівського, бо треба сказати піліть тут таки буде що.
А тепер про все докладно і по порядку.
Починалося все (попереднє тридцятиріччя оминаєм) чудового квітневого ранку 2009 року, щойно після того як над безотвітним українським народом засяяло сонце Нової Країни ПР.
Як на біду, саме в той таки час в братній Росії розгорталася битва титанів, яка як зазвичай повелося, відбувалася на теренах не менш братньої України. Один з русскіх чудо-боґатирєй, а саме Дмітрій Анатоліч Мєдвєдєв тільки що наніс тепер вже легендарний чорноморсько-харьківський удар правою, і другому русскаму чудо боґатирю Владіміру Владіміровічу Путіну нічого не залишалось, як нанести удар у відповідь лівою.
І то таки був удар! Гуркіт, можна сказати землетрус від нього не то вчора , сьогодні ще не не покидає світлих профффесіонально-державних голів будівничих Нової Країни ПР. Що вже казать про звичайних чухонців.
А стало все з того, що стратегічною метою сучасної Росії, відповідно до пріоритетів, визначених у Стратегії національної безпеки РФ до 2020 року та Посланні президента РФ Д. Медведєва Федеральним Зборам РФ, є «набуття Росією статусу світової держави». А метою зовнішньоекономічної політики Російської держави, читаємо в Основних напрямах діяльності уряду РФ, є «створення умов для досягнення Росією лідируючих позицій у глобальній економіці».
А тут, як на гріх, у новоспеченій супер державі газ дивись скоро закінчиться, ракети не туди летять, літаки не туди падають. Як ще з часів Тамерлана повелось рішення виникло негайно – зінтегруєм у сусідів літако-ракетобудування, ядерне машинобудування, без\'ядерну і ядерну енергетику разом з урановими родовищами, та й будем на гнілой запад зблизька дєшовую електроенергію замість газу гнать, нехай тоді попробують там сказать, що Расєя їм не супер.
Отож билінний русскій богатирь В.В. Путін і вмочив 27 квітня 2009р. на київських таки буграх стратегічні російські інтеграційні плани під час переговорів з маркшейдером всія чухонської економіки Н.Я.Азаровим та дохтором економіки і самим головним проффесором В.Ф.Януковічем.
Хоч і наші проффесіонали теж не ликом шиті. Судіть самі : російська газова труба «тощаєт», рідний донецький угольок вже давно не розглядається як серйозний стратегічний ресурс- занадто вже затратний, а красіво жить не запрєтіш. Отож і самі не проти «освоїть» мирний атом.
Та й Європа в аккурат після Фукусіми руками й ногами за такий український прорив.
В чухонців, себто на Украіне, має бути створений підконтрольний Росії надпотужний топливний та ядерно-енергетичний комплекс з замкнутим циклом видобування і переробки ядерного топлива для вироблення і подальшого траспортуванняя енергії в Європу.
Невід\'ємною складовою цього комплексу є каскад дніпровських ГЕС, що вже модерннізуються, діючі і запланована до будівництва Канівська ГАЕС. Без гідростанцій через особливості технології не зможуть заплановано функціонувать ядернні станції.
Братські сторони запланували спільне введення в експлуатацію п\'яти агрегатів Дністровської ГАЕС і спільний продаж виробленої на них електроенергії, будівництво Канівської ГАЕС-2 і Каховської ГЕС-2, проектування і будівництво нових ГЕС і ГАЕС, модернізацію розподільчих мереж України, забезпечення паралельної роботи енергосистем Росії та України, а також спільне постачання електроенергії в треті країни, включаючи країни Балтії. Жодного спільного проекту на території Росії немає.
Конкретно Канівська ГАЕС необхідна для забезпечення роботи майбутньої Чигиринської АЕС, якій відводиться особливе місце в енергетичному комплексі.
І про Сергія Борисовича ( далі не маючи часу на переклад перехожу на рєґіонально-государствєнний язик першоджерела).
Принято решение о достройке 3 и 4 энергоблоков Хмельницкой АЭС, финансировать которые будет «Сбербанк России», несмотря на то, что эксперты считают небезопасным строительство. Кроме того, в России активно подготавливают почву к возможности возобновления работы Чернобыльской АЭС. Различные российские эксперты в один голос твердят: закрытие ЧАЭС было ошибкой.
Пока что украинская власть рассматривает более интересный вариант – строительство Чигиринской АЭС в Черкасской области.
Губернатор Черкасской области Сергей Тулуб до этого успел поработать на посту главы «Энергоатома» и министра ТЭК.
Тулуб имеет прекрасные связи с российским атомным лобби и огромный опыт в освоении государственных средств на всевозможных мегапроектах. Именно поэтому, только приехав в Черкасскую область он начал, активно интересоваться возможностью реанимации строительства Чигиринской АЭС. Чтобы не будоражить население региона Сергей Тулуб не делал громких заявлений. Он предпочитал распространяться лишь о возможности инвестиционных проектов в среднесрочной перспективе. «На сегодня нет никаких экономических оснований говорить о строительстве объекта атомной энергетики на площадках недостроенной Чигиринской АЭС, но такая возможность не исключена в будущем» - заявлял он на брифинге. В то же время, работы по возобновлению проекта велись полным ходом.
Приглашённый в Чигирин г лава НАЭК «Энергоатом» Юрий Недашковский высоко оценил возможности по достройке, указав на преимущества проекта: доставка крупногабаритного оборудования водным путем, а также наличие мощностей для выдачи электроэнергии. Было принято решение о включении Чигирина в кадастр площадок под строительство новых АЭС, при условии нахождения средств для инвестиций в строительство. Этим вопросом вместе с российскими колегами в свободное от строительства Новой Черкащины время активно и занимается Сергей Борисович.
http://novynar.com.ua/business/113386/print
http://www.viche.info/journal/2238/
http://glavcom.ua/articles/1523.html
. http://rupor.info/analitika/2010/12/22/ukraina-poluchit-vtoroj-chernobil/