Звичний садизм.
Давайте уявимо себе дитиною 6 - 7 років яка після дитячого садочка пішла до школи, тобто зробила перший, малесенький такий, крок до вимріяного дорослого життя.
І от одного разу, прямо посеред уроку, наприклад, з математики, з’являється нестерпне бажання відвідати ту кімнату в яку навіть королі ходять пішки і без охорони.
Дитинча тягне тремтячу від нестерпного бажання ручку:
- Олена Петрівна, мені потрібно до туалету!!!
- Зараз не можна. Дочекайся перерви.
А воно не може дочекатись. Йому треба зараз і край. Сльози ось-ось бризнуть з оченят.
А не сльози вже намочили штанці чи спідничину. Однокласники побачили вологу на підлозі – перешіптуються, тичуть пальцями, і нишком хихотять поки перерва не почалась.
Дзвоник на перерву як запрошення на голгофу.
Що треба зробити з цими вчителями рабства? Примусити випити літрів зо два пива та весь день не випускати з класу мотивуючи тим що вони можуть на декілька хвилин запізнитись на урок і тим самим порушити трудову дисципліну?
Вішати їм та шию таблички з написом «Садюга» а їх самих розвішувати на деревах біля школи?
Чи мо гуманно розстрілювати з рогаток?
- Перегляди
- 8710
- Подобається
- 5
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 56
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
А можливо з іншої....
Недавнечко відводив меньшу дитину до школи.
У дворі хітовий для радянської армії снаряд який 100% був присутній на смугах перешкод - "змійка"
-"Тат, я вмію ходити по "змійці"- подивись"
- "Мо іншим разом?"
- "Зара, до початку ще 10 хвилин, встигнемо!"
Йдемо. Змійка зроблена з дюймових труб. Висота більше метра. Видряпується. Стає на ноги та починає йти переступаючи з ряду на ряд. Впасти та травмуватись раз плюнути. Сердце щось стискує але мовчу. Заборони один, два, три рази - виросте від котячого мявкання всикатиметься.
Доходить до середини а там хлопчина висить зачипившись руками та ногами за два коліна "змії"
- "Дай пройду"
- "Їди в жопу!"
В голові щось взриваеться. Знімаю свою з "змійки".
- Так ходити тільки вдома! Зрозуміло?!
- А чому?..... Так.
Тепер до хлопчини, трохи голосніше ніж завше балакаю:
- ТО тебе батько навчив?
Робить рух злізти, але передумує. Сильна психологічно дитина, як трохи направити -будуть люди.
-"Чув що питаю?"
- "Чув." Без виклику тіко брови насуплені.
- "Ще раз почую матимеш проблеми. Зрозуміло?" Лякаю, бо навряд ще почую.
- "Зрозуміло."
Відходимо.
- Він так часто каже і багатьом.
Так що дорогенькі батьки, і не тільки цього хлопчака, ми з вами уху їли.
Нам є діло до грошей своїх та чужих, до політики бо вважаєм себе чи не мудрішими за теперішніх "керманичів" та до всього є діло крім власних дітей.
А словеса "Все найкраще - дітям" то ширма за якою ховаємо власну неспроможність, лінь та байдужість.
А ви про окреме видання , виділене автором "ДЛЯ ДОРОСЛИХ":)))))))))))
[править] См. также