Алло, татусю!
Алло, татусю наш, алло!
Нарешті ми тебе почули,
Тебе вітає вся рідня,
Село і друзі – не забули!
За вас в окопах, на війні,
Ми в Бога просимо пощади!
Щоб повернулися живі,
І не потрапили під «Гради»!
Ми чули – танка ти підбив,
А наш сусід поцілив «Точку»,
Що ти вже орден заслужив,
І скоро скріпиш на сорочку.
Татусю, довго ще тебе
Чекати будемо додому?
Розбий скоріше ворогів,
Дідусю напиши старому.
Розповідає все про тебе,
Що не соромиш предків наших –
Дніпровських вільних козаків,
У ратях, з ордами, безстраших.
Сестричка, Оля, вже стає,
І перші кроки робить вдома,
Два зуба виросли за мить,
А маму геть долає втома!
Матуся плаче уночі,
Та тяжко, сумно так зітхає,
Все ловить звістки звідтіля,
Щоразу сльози утирає.
Скоріш бандитів розбивай,
І з перемогою вертайся –
Тебе чекає рідний край,
Тому в бою – не помиляйся!
Для нас, рідненький, бережися,
Роботи вдома, так багато!
Від захребетників звільнити,
Добудувати нашу хату.
Без вас, героїв із Майдану –
Тут пазурі порозпускали,
Гнобителі і казнокради,
У владу знов позалізали.
І хочуть нас в пітьму загнати,
В тенета панські повернути,
На відчаї і безгрошів’ї,
Розпрямлених людей зігнути.
Тому скінчай війну скоріше –
Без вас, заступників, не жити,
Ми віримо, що Україну,
Ти, тату, зможеш захистити!
Володимир Воронін, 07.07.2015р. |