Сьогодні у себе на дачі в Прохорівці (Черкаська область) помер народний артист України, режисер Юрій Іллєнко. Як повідомили у ВО "Свобода", Юрій Іллєнко тривалий час хворів на рак. Його тіло буде доставлене в Київ. Прощання планується в Будинку вчителя на Вулиці Володимирській, а панахида відбудеться у Володимирському соборі. Точна дата і час поки невідомі.
Юрій Іллєнко народився 1936 року у напіввимерлому від Голоду-33 містечку Черкаси.
Роки війни разом з сім’єю провів в евакуації у Сибіру (батько був на фронті). У 1960 році закінчив ВДІК.
У 1960-му зняв дипломну роботу, перший в історії інституту повнометражний фільм "Прощавайте, голуби", і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно за найкращу операторську роботу.
В 1963 отримав запрошення зі студії Довженка зняти режисерові Параджанову фільм "Тіні забутих предків".
Дебют в режисурі - "Криниця для спраглих" за сценарієм Івана Драча, про винищення українського села, було заборонено постановою ЦК компартії України на 22 роки. Наступний фільм "Вечір напередодні Івана Купала" - алегорична історія України, було знято з екрану рішенням Міністра культури СРСР Романова і покладено на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988 році.
У 1971 році на 24-му з'їзді компартії України заборонено наступний, третій фільм Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" як "найбільш шкідливий фільм, що колись було зроблено в Україні, особливо шкідливий для молоді".
Була дворічна еміграція в Югославію, де Юрій Іллєнко знімає фільм "Жівіо заінат", що перекладається як "Живу наперекір всьому". Фільм отримав "Срібну арену" на фестивалі в Пулі і приз за найкращу чоловічу роль. В Україні на екран був не допущений. Наступний фільм "Мріяти і жити" за сценарієм Івана Миколайчука і Юрія Іллєнка було 42 рази зупинено у виробництві на різних стадіях.
У різні роки було заборонено майже всі проекти Юрія Іллєнка на стадії сценарію. З написаних 42 сценаріїв, лише сім стали фільмами.
До проекту "Молитва за гетьмана Мазепу" Юрій Іллєнко йшов близько третини свого життя. Фільм знято з кінопоказів, заборонено для показу по ТВ, не випущено на відео.
За сорок вісім років роботи в кіно рівно половину був безробітний як кінематографіст. Усе ж став Лауреатом державної премії імені Шевченка, народним артистом України, академіком АМУ, професором кафедри кінорежисури і кінодраматургії, Почесним Доктором Міжнародної Кадрової Академії.
Була зустріч з Юрієм Герасимовичем в училищі культури і мистецтв. І говорили тоді про кіно, а не про політику. Прийшли з Іллєнком люди немолоді, мабуть,із "Свободи", їм хотілося говорити про політику, але режисер попросив дати можливість студентам поговорити з ним.Сказав, що даруватиме книги тим, чиї питання йому найбільше сподобаються.Дарував усім.І запитань було багато, і відповіді були "с пылу, с жару", свіжі, несподівані. Юрій Герасимович любив спілкуватися з молоддю.Це було очевидно.Говорили про образ Мазепи, розповідав про своїх синів, про Прохорівку. Жалкував, що тепер нема того хорового співу, який він чув там, коли придбав землю поблизу Дніпра.Говорив ,що роботи на дачі багато, і що наступного року запросить студентів, щоб допомогли...Коли сказав, що є люди, які свідомо знищують український кінематограф, один студент запитав: "Хто вони?" Юрій Герасимович сказав: "Ти хочеш знати їхні імена?" "Я хочу знати і їхні адреси",-відповів хлопець. Юрій Герасимович йому зааплодував. Зустріч закінчилася, сфотографувалися з Іллєнком біля входу в училище(фотографії зберігаємо), він посміхнувся і пішов.
Дякую, alisa, за пам"ять про ту зустріч. Домовлявся з адміністрацією училища і супроводжував Юрія Герасимовича Юрій Гамалій, голова канівської організації ВО "Свобода". А ще з ними були кілька мешканців міста, які попросилися на зустріч з Іллєнком в училищі, бо час зустрічі в кінотеатрі їх не влаштовував. Можливо ще хтось був з "Свободи", я вже не пам"ятаю. Я не був тоді, обставини на роботі не дозволяли.
Але я колись в училищі організовував зустріч з представниками націоналістичної газети "Українське слово", коли газета відзначала своє 70-річчя.
З тих пір ми передплачуємо цю газету для бібліотеки училища і для міської бібліотеки.
Коли сказав, що є люди, які свідомо знищують український кінематограф, один студент запитав: "Хто вони?" Юрій Герасимович сказав: "Ти хочеш знати їхні імена?" "Я хочу знати і їхні адреси",-відповів хлопець. Юрій Герасимович йому зааплодував.
----------------------
no comments
Націоналізм - любов до своєї Батьківщини - єдина сила, що не зрадить Україну, допоки Україна є. Усяка передвиборча ідеологія побудована на тому, що вона (ідеологія) обіцяє все, але нічого не дає.
Не важить розмір обіцянки - комунізм, земний рай, реформи і порядок, підвищення пенсій або кожному по пляшці за виборчий бюлетень. Одна пляшка— один бюлетень.
Націоналізм не обіцяє нічого, але дає все, що нація потребує для себе, для свого становлення, для розвитку і для самооборони, бо націоналізм є виразником нації у всіх її проявах, її ідеологією, що увесь час удосконалюється у відповідь на запити життя.
Культура нації - націоналізм - ніби могутнє споконвічне дерево, за висловом поета Еліота. Воно може вирости, але його не можна спроектувати і побудувати. Дерево нікому нічого не обіцяє - воно просто є, воно дарує свою тінь кожному, хто її шукає. У розроблення "Програми захисту українців" Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Тягнибока доклав я і свій внесок.
Це єдина на сьогодні програма серед усього політичного спектру, що ґарантує успішну розбудову національної держави в разі проходження національних українських сил до парламенту. Маючи такий унікальний документ, як "Програма захисту українців" націоналісти дістануть звитягу. Я у це вірю. Бо альтернативи націоналізму як ідеології державотворення національної незалежності в сучасному світі не існує. Бо націоналізм - це освідчення в любові до свого народу. Любов не можна обіцяти як приз за голосування. Любов - це не піартехнологія, любов - це Божа благодать. Хіба існують для любові якісь нездоланні бар'єри, хоча б і тривідсоткові?
Іще не пройшло і сорока днів від смерті Юрія Іллєнка, а вже на Першому Національному каналі показали фільм "Вечір на Івана Купала". Ввечері. На Івана. Купала. У прайм-тайм.
Здавалося б, треба лише вітати таку увагу керівників каналу до творчості батька, аби не одна суттєва деталь – один з кращих фільмів українського кіно на Першому національному каналі українського телебачення показали... російською мовою.
Він не вірив у випадковості в таких речах. І я не вірю. Не вірю в те, що не знайшли копію з оригінальним українським дубляжем, не вірю, що не переглянули перед показом, не вірю, що це помилка якогось пересічного відеоінженера...
Бо таких "збігів обставин" було в його житті аж занадто багато. Саме так "Вечір...", маючи запрошення, "випадково" не поїхав на фестиваль у Венеції, саме так на прем’єрі в Москві був на плакаті "випадково" анонсований як "нова комедія студії Довженка", так само "випадково" був покладений на полицю на 20 років, і так само "випадково" "Білий птах..." в Середній Азії демонстрували українською мовою, а у Львові – російською. Саме так "випадково" знищується українське кіно, яке батько творив все своє життя. Творив не випадково і не за збігом обставин. Творив всупереч усьому.
Автори збігів обставин були завжди відомі. Відомі вони і цей раз, лише ступінь витонченості їхнього знущання зростає так само швидко, як і опанування ними технологічними засобами донесення цієї наруги до кінцевого споживача.
На фоні активних дискусій щодо дублювання іноземних фільмів російською мовою постає сувора реальність сьогодення - на наших екранах вже демонструються російською мовою й українські фільми.
А я продовжую не вірити у випадковості. Можливо це спадково.
А які назви вулиць в Каневі??? Кірова; Свердлова; Воровського; Леніна
Це нормально???
У Тернополі на честь Іллєнка назвуть вулицю
Наразі невідома ні її довжина, ні точне місце розташування
У Тернополі планують назвати одну з вулиць міста на честь померлого 15 червня кінорежисера та письменника Юрія Іллєнка. З такою ініціативою виступили місцеві "свободівці".
“Іллєнко все своє життя віддав на прославу України і мав особливо тепле ставлення до міста Тернополя - саме тут була видана його остання книга “Доповідна Апостолові Петру”, - розповіла депутат тернопільської облради Наталя Турецька.
На останньому засіданні облради депутати ініціювали звернення до депутатів міської ради, аби та закріпила ім’я кінорежисера за якоюсь із вулиць.
В мерії зазначили, що перейменовувати вже існуючу вулицю не будуть. Це, мовляв, створює незручності для людей, які там проживають. Крім того це дорого, адже потребує заміни багатьох документів. В той же час мерія готова назвати іменем кінорежиера вулицю в новому районі міста. Депутати на найближчій сесії міськради можуть присвоїти ім’я Іллєнка вулиці, яка ще не існує.
"За таким принципом мерія вже закріпила ім’я Ігоря Пелиха за вулицею в Північному районі, який планують зводити згідно з генпланом міста. Своїм рішенням депутати гарантували, що така вулиця буде. Наразі невідома ні її довжина, ні точне місце розташування - це уточнять під час детального планування місцевості", - повідомив речник Тернопільської міськради Олег Удич.
Нагадаємо, телеоператор, режисер, художник та письменник Юрій Іллєнко помер від раку у себе на дачі на Черкащині 15 червня. Як режисер він відзначився фільмами "Білий птах з чорною ознакою", "Лебедине озеро. Зона", "Молитва за гетьмана Мазепу".
Кращою операторською роботою вважають стрічку "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Олександр Скорина Ми тримаємося, WAYBE. Ми вірили і віримо в наші ЗСУ, Нацгвардію, тероборону та інші збройні формування і в нашу Перемогу. Коли це закінчиться? [1]
fishingessay Заходьте та починайте — місце чудове, і все готове. Як і у Грі зі Змійками, ви починаєте google baseball з простого та розвиваєтесь. Тут усе готове до розвитку; просто трохи спрямуйте це на масштабування. Єлизавета Зубчук [2]
litytremble Локація супер, усе вже обладнано — заходь і працюй. Це як у гру Snake Game: чим далі проходиш, тим більше ростеш, але починаєш з простого. Тут теж все підготовлено для розвитку, варто лише трохи спрямувати — і можна масштабуватись. Єлизавета Зубчук [2]