|
 |
|  |
| Головна > Блоґи > Олекса |  |
У Харкові відбулася презентація третього видання "Забороненого Кобзаря" |
9 червня поточного року в харківській книгарні "Є" відбулася презентація нового видання "Забороненого Кобзаря". Упорядником збірки цензурованої поезії Тараса Шевченка виступив філолог та літературознавець, заступник голови Харківської обласної організації ВО "Свобода" Микола Зубков. Презентоване видання "Забороненого Кобзаря", що побачило світ за сприяння Всеукраїнського об‘єднання "Свобода", є вже третім. Микола Зубков каже, що готується вже четверте видання, оскільки шевченкознавці з усього світу весь час надсилають йому нові матеріали.
У своїй презентації дослідник Шевченкової творчості наголосив, що не ставив за завдання приурочити вихід книги до якоїсь дати. На думку Миколи Зубкова, Шевченкові дні (а саме 9 березня та 22 травня) є лише формальним приводом для демонстрації владою своєї українськості. Літературознавець наголосив: бути українцем – це значить жити словом Кобзаря повсякдень. Водночас актуальність поезії Тараса Шевченка свідчить, що Українська нація досі перебуває в стані духовного і політичного поневолення: "Сучасні "дядьки отєчєства чужого" визискують нарід на святій землі наших пращурів, як на завойованих теренах. Непересічна постать будителя нації, його пророка, віщі слова його в усі часи були тим живодайним джерелом, до якого припадали наші попередники. Тож і ми маємо уважно читати, а головно намагатися зрозуміти, не пропускаючи "ані титли, ніже тії коми" й тоді може усвідомимо: "Що ми? Чиї сини? Яких батьків?".
Це не міфологізація Шевченка, а констатація реалій. Перший націоналіст, а не безбожник, "рєвалюціонєр-дємакрат", як нас учили, Шевченко, упродовж свого недовгого життя був послідовним борцем за Україну". |
 | Олекса11 червня 2010, 11:04 | Теги статті: "Заборонений Кобзарь" | Голосів: 1  0 1 |
 |
 | Всього коментарів: 9Сторінка коментарів: 1 |
| Олекса 11 червня 2010, 12:11 IP: 94.153.224.xxx | Рейтинг: 1 |
| Ось про кобзарів ще - Розстріляне кобзарство Впродовж століть влада в Україні була владою "чужих" і "прийшлих". Їхня культурна політика завжди полягала у заборонах і нищенні. Саме тому офіційна історія України – не зовсім наша історія, бо довгий час замість нас говорили інші. Намагаються говорити й тепер – "що хочуть, що знають, чого не знають, а найчастіше – те, що думають, що знають". Внаслідок цього наша історія – це багато білих, а частіше кривавих плям. І щоб зрозуміти, нарешті, що і скільки ми втратили, нам потрібні мапи наших втрат – скільки нам зруйнували, спалили, знищили, висадили в повітря "старші брати" вкупі з їхніми поплічниками. Щоб зрозуміти, що треба робити, треба вивчити, що саме століттями нам забороняли робити, якими нам забороняли бути. Одна з таких сторінок – знищення кобзарства у XX столітті. У грудні 1933 р. на пленумі Всеукраїнського комітету спілки працівників мистецтв комуністична верхівка назвала українські народні музичні інструменти кобзу і бандуру "класово-ворожими". З цього пленуму розпочалося "узаконене" викорінення не просто музичних інструментів, а передусім самого явища кобзарства. Якщо бути точнішими, то заклик оголосити кобзу та бандуру "класово ворожими" прозвучав з вуст сумнозвісного Андрія Хвилі, причетного до репресій десятків видатних діячів культури України. До речі, саме він був автором першої переробки українського правопису в напрямі до зближення української мови з російською. Андрій Хвиля тоді сказав, що ці музичні інструменти, орієнтують "музичний фронт" на "часи гетьманів" та "козацької романтики". Саме це, вочевидь, і було найшкідливішим. Така постанова з’явилася на світ білий далеко не тому, що комуністи хотіли все робити законно. Ще з перших своїх днів на Великій Україні влада "робітників і селян" влаштовувала справжні лови на сліпих і немічних кобзарів. Їх розстрілювали на місці, без слідства та суду. 1918 року було замордовано лірника Йосипа. 1919 року в Катеринодарі загинули від рук більшовиків кобзарі Іван Литвиненко, Андрій Слідюк, Федір Діброва. 1920 – Антін Митяй, Свирид Сотниченко, Петро Скидан. Сотні народних співців загинули від червонокозацьких шабель та червоноармійських куль. Але їх було надто багато та й народ ними опікувався, тож таким примітивним способом – звичайним відстрілом радянська влада з лірниками раду дати не могла. ЦК ВКП(б) змінює тактику – одна за одною з’являються аж чотири постанови: "Про заборону жебрацтва", "Про обов’язкову реєстрацію музичних інструментів у відділах міліції та НКВС", "Про затвердження репертуару в установах НКО" (народного комісаріату освіти), "Положення про індивідуальну та колективну музико-виконавчу діяльність". Після цих постанов кобзарів не розстрілювали на місці, як раніше, – їх ув’язнювали без їжі і води, а їхні інструменти як "класово ворожі" – знищували. Водночас до боротьби проти кобзарів долучилася вірна радянська преса, заряснівши заголовками: "Проти кобзи – радіо Дніпрельстану!", "Пильніше контролюйте кобзарів!", "Кобза – музична соха!", "Кудесниця-гармошка стає і певною мірою вже стала справжнім засобом виховання мас!". Друкують лише "викривальні" матеріали про кобзарів. Наприклад, таке: "Сумнівні бандуристи… під виглядом народної творчості протягають старий націоналістичний мотлох" чи "…треба вжити якнайрішучіших заходів щодо викорінення кобзарського націоналізму". А тим часом музичні фабрики влада зобов’язала навіть не сотнями, а мільйонами виготовляти "кудєсніци-гармошки", "кудєсніки-баяни" і "кудєсніци-балалайки". До цькування кобзарів підключають і українських радянських письменників – Юрій Смолич писав: "Кобза заховує в собі повну небезпеку, бо надто міцно зв’язана з націоналістичними елементами української культури, з романтикою козацькою й Січі Запорозької. Це минуле кобзарі намагалися неодмінно воскресити. На кобзу тисне середньовічний хлам жупана й шароварів". Така культурна політика більшовиків не була нічим новим для України. Це було продовження імперської антиукраїнської політики, основним структурним елементом якої було табуювання – заборона і знищення всього того, чого на думку імперії не було і бути не могло. Радянська імперія лише вдосконалила способи боротьби з різними "класово ворожими елементами". І 1933 року водночас з фізичним винищенням українців голодомором, совіти окремо взялися до винищення носіїв народної пам’яті, які співали про визвольні змагання українців, про шляхетних національних героїв, про їхні благородні вчинки. Своїми думами і піснями кобзарі берегли національну свідомість, увесь час нагадували українцям, хто вони, чиїх батьків діти. Вони також берегли національну поетичну та музичну самобутність, вишукану творчу спадщину багатьох поколінь. Австралійський бандурист Віктор Мішалов, дослідник українського кобзарства, доклав багато зусиль до вивчення українського кобзарства і, зокрема, до вивчення знищення цього самобутнього явища. В одній зі своїх праць він пише: "В 30-х роках почалося якесь гоніння на кобзарів та лірників, їх нікуди не пускали, ніде не давали їм виступати. Про це є безліч свідчень, крім того, ці факти добре описав Гнат Хоткевич." Але вінцем переслідування і цькування кобзарів став "покритий мороком таємничності і моторошної легендарності" так званий кобзарський з’їзд, що, за багатьма свідченнями, відбувся взимку 1934–1935 р. у Харкові. І в радянській пресі, і в архівах колишнього НКВС-КДБ марно шукати про цей з’їзд бодай побіжної згадки. Адже сліди своїх злочинів енкаведисти-кадебісти замітати вміли. Є свідчення, що 1941-го харківській архів було спалено, а пізніше – 1960 року, за таємним наказом тогочасного голови КДБ СРСР Шелепіна, було знищено все, що могло б скомпрометувати органи. І все ж правда про цей з'їзд доходить до нас з уст сучасників чи випадкових свідків, бо такі злочини не можуть безслідно канути в безодню забуття. Відомо, що для реєстрації кобзарів було створено етнографічну комісію Академії наук УРСР. З'їзд кобзарів і лірників пов'язали з Республіканською олімпіадою міста й села (грудень 1934-го). Органам ДПУ і міліції на місцях було наказано забезпечити явку народних співців до тодішньої столиці України – Харкова. Відомий композитор Дмитро Шостакович у книзі "Заповіт: спогади Шостаковича" згадує: "У середині 30-х років було проголошено Перший Всеукраїнський конгрес лірників та бандуристів, і всі народні співці змушені були разом зібратися і дискутувати своє майбутнє… Вони приїхали з усієї України, із маленьких забутих сіл. Було кілька сот їх присутніми – живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика, її поезія. І ось… майже всі ці жалібні співці були вбиті". Одні пишуть, що на цей з'їзд енкаведисти зігнали понад 200 кобзарів, інші називають ще приголомшливішу цифру – 337. Знаємо також, що тільки на Київщині на початку ХХ століття було близько 240 кобзарів і лірників – до початку Другої світової війни в Україні не залишилося нікого. Харківський кобзар А.Парфіненко розповідає: "По сталінському наказу забирали всіх… Були облави на базарах. Забрали багато інвалідів, були й кобзарі там. Була одна сім’я. Прокіп Маловичко, жінка Мотря і троє дітей – всі вони дуже добре співали. Жили вони в Амурі під Дніпропетровськом. Вночі їх забрали, навіть не сказали, що їм брати – чи харчі, чи якийсь одяг, повезли і погрузили в ешелон, де багато вже було кобзарів з інших міст України. Очевидячки, ішов цей ешелон із самого Києва. Доїхали вони до Харкова, там приєднали до них ще дуже багато кобзарів. За деяких підрахунками, було їх триста тридцять сім. Доїхали кобзарі і всі ті, котрих забрали у Дніпропетровську, до Москви, з Москви їх направили в Сибір. Довезли до якогось невідомого місця, де зовсім не було ніякого житла, 150 кілометрів, як потім я взнав, було до найближчого житла. Безумовно, там уже була хурделиця, морози були… Всі люди роздягнуті, без одягу, без нічого. Міліція скинула їх на поле… З одного боку стали провідники, а з іншого міліція, так ніхто з них не зміг потрапити назад у потяг. Осталися вони, майже всі загинули. Але Мотря Маловичиха не загинула. З нею живим залишився її наймолодший син. Вони якось добралися до житла, ходили по хатах, просили хліба… Так вони добралися на Україну. Але до свого рідного дому прийти боялися, бо якби вони прийшли, то все одно їх би вбили". В минулому нашого народу кобзарство відіграло особливу роль. Але, на жаль залишолся тільки в минулому. Хоч сьогодні в Укарїні існує не одна кобзарська школа, це явище, це мистецтво вже ніколи не буде і не стане тією силою, якою було, чи могло би бути. Бо з ланцюжка – досвід передавався з вуст у вуста – криваво вирвали цілу ланку, ціле покоління… Збереглися лише окремі розповіді, випадково записані пісні, перекази – все це, як окремі розгублені елементи величної мозаїки. Збираючи їх до купи, а частіше здогадуючись і відчуваючи національною душею, що може бути на місці білих плям, відбудовуємо, відновлюємо втрачену мозаїку. Повертаємо самим собі себе, а відтак стаємо тими, ким і маємо бути за Божим промислом. | |
| Олекса 11 червня 2010, 12:40 IP: 94.153.224.xxx | Рейтинг: 1 |
| А ось ще виступ-кліп бандуриста Ярослава Джуся який «вбито» вже на kaniv.net(в архівах немає), заодно з темою «Хто вбиває культуру українців» й «Чому так?» ЧОМУ ТАК??? | |
| Олекса 11 червня 2010, 13:07 IP: 94.153.224.xxx | Рейтинг: 0 |
| Для чого брати таке «громкое название» KANIV.NET. Адже є канівчани яким ці теми близькі!!! Чи може ти WayBe скажеш, що такого немає в природі? І це все наснилось? Згадався х/ф «Пропала грамота» про двох козаків — «...і тобі все сниться». | |
тато 11 червня 2010, 13:21 IP: 94.178.225.xxx | Рейтинг: 0 |
| Оце так з’їздили на з’їзд… І вміли ж ті собаки -енкаведисти проблеми вирішувати: нема людини – нема проблеми… Та нічого…, Бог поругаєм не буває . Достеменно знаю, що зараз ті тварюки чортів на собі на парашу возять. Та й досі та п’яна кудєсниця-гармошка вкупі зі стаканом водки та хвостом сєльодки звучить на всіляких кацапських розпальцованих матєрних шансонFMах . От вже ж і “насправді” - “справжній засіб виховання мас”. OLEKSA, а Ти тримайся, не здавайся Брате… Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! | |
| тато 11 червня 2010, 13:54 IP: 94.178.251.xxx | Рейтинг: 0 |
| А й дійсно ,де це пропала, тільки не грамота, а стаття "Чому українська влада бореться з українською культурою та освітою"? Невже Табачнику не сподобалася - то він наказав її прибрати. Га? | |
WayBe 11 червня 2010, 17:37 IP: 194.9.36.xxx | Рейтинг: 0 |
| WayBe 11 червня 2010, 17:39 IP: 194.9.36.xxx | Рейтинг: 0 |
| У блогах шукайте. Все повинно бути. | |
| тато 12 червня 2010, 09:12 IP: 94.178.233.xxx | Рейтинг: 0 |
| ссилочка працює... А от у блогах так і не знайшов ні "Чому укр. влада бореться з укр. культурою та освітою" та "Чому так"... Якась чортівня виходить) | |
| WayBe 12 червня 2010, 09:55 IP: 95.132.121.xxx | Рейтинг: 0 |
| Парни, что-бы далее не возникали претенции по поводу "отсутствия" тем: , , Над названием темы и в информации о себе вы найдёте ссылку на свои блоги. Успехов. |
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій,
оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
| Сторінки коментарів: |
 | Нові теми: |
Росія запускає тисячі ІПСО для дискредитації топпосадовців та ЗСУ, – керівник кібербезпеки СБУ Вітюк
СБУ обіграла російські спецслужби по всіх ключових напрямках, - Василь Малюк
JCfUZQsq
JCfUZQsq
JCfUZQsq
JCfUZQsq
JCfUZQsq
JCfUZQsq
JCfUZQsq
JCfUZQsq
Популярні за тиждень:
Активні оголошення:
Продам
Куплю
Робота
Послуги
Продается дом
Здам квартиру
Послуги
Міняю
Оголошення
Розділи новин:
З блогів
Міські новини
Регіональні новини
Цікавинка
Влада
Податкова
Спорт
Шевченко
Історія
Кримінал
Спортивні новини
Новини
Анонси
Районні новини
Новини району
Вибори
Політика
Флейм
Віка
Космос
www.kaniv.net
Video
Розповіді
Видання
Міські новини, екологія
Нещасний випадок
Статистика
Мистецтво
Долі людські
Транспорт
Війна
Політика, канів
Цікавинка регіональна
Історія, Свято
Обговорення
Дніпрова зірка
Бизнес
Історія, політика
Сміх тай годі!
Наука
Пожежа
Криминал
демократія і авторитаризм
права людини
Обхохочешься блин
Карти
Розваги
Милосердя
Обласні новини
Недільна школа
Міські новини, КУКіМ
Міські новини, зустріч з міським головою
Пенсійний фонд
Новини ринку
Екологія
Торренты
Канівщина,затримано, крадій, ліс
Центр Молодіжних Ініціатив
Телекомунікації
Бізнес
чат, чам
фото
| Квітень | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
