9 БЕРЕЗНЯ В КАНЕВІ

Щороку, 9 березня, сотні канівчан і гостей міста піднімаються на Чернечу гору, щоб у день народження Тараса Григоровича Шевченка в черговий раз вклонитися найвидатнішому з українців.

Непростим і далеко не безхмарним видався нинішній, 201-й рік від дня народження Шевченка. Чорні круки злетілися над Україною, прагнучи її землі, крові її найкращих синів.

І все ж, до Тараса йшов народ не тільки у добрі часи, а й у роки лихоліття – голод, війну, розруху. Тому то досить дивним, як на мене, видався сьогоднішній день – 9 березня на Чернечій горі в Каневі: ні тобі десятків автобусів із його шанувальниками зі всієї України, ні тобі відомих і не дуже відомих гостей з Києва чи області, ні тобі народних депутатів, що ламають свої «списи» в сесійній залі Верховної Ради. Можливо причиною тому війна, можливо криза, висока вартість пального чи щось інше. А, можливо, до виборів ще далеко ?

Одним словом, шанували сьогодні великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка кілька сотень канівчан та гостей міста. Представники громадських організацій, політичних партій, як і годиться, з розгорнутим величезним полотнищем державного прапора України, який несли діти, бійці «Правого сектору», канівські ударівці, майданівці, свободівці, рухівці та їх прихильники, піднялися до могили Тараса, поклали квіти, вклонилися його світлій пам’яті, згадали «незлим тихим словом», заспівали державний гімн.

Сонце світило над Тарасовою горою. Виблискувало голубизною сьогодні тихе Дніпро. Здавалося, що все те, що переживає сьогодні наша держава, десь далеко-далеко, у іншому вимірі. Дай же Боже швидше здолати нам усі незгоди і вийти переможцями. Як це зробити – підкаже Тарас. Саме тому і йдуть до нього від малого до великого, усі українці, і не тільки.

Катерина Черняк