про батька

Дивлячись фiльми про щасливу родину я почала замислюватись над тим, що в мене нiколи не було дійсно люблячого батька. Дивлячись фiльми про щасливу родину я почала замислюватись над тим, що в мене нiколи не було дійсно люблячого батька. В мене нiколи не було батька, який би катав мене на плечах. В мене нiколи не було батька, з яким би я усміхнено iла морозиво iдучи по вулиці. Менi завжди було прикро, що мене не забирає батько з садочка, або, не чекає мене коло школи після уроків. Як шкода було що плiв коски менi до школи не батько, а вітчим…
Згодом i роками я вже не ображалась на маму, яка розповідала всiлякi пакостливi росповiдi про мого тата. На канiкулах я їхала до нього на відпочинок знадiею що ми будемо разом..а натомість отримувала лише риболовлю в тиши. В підлітковому вiцi я мріяла, щоб мiй тато затанцював зi мною на випускному. Але вiн навiть не прийшов. На свое виправдання сказав, що був страшено зайнятий. Я образилась. Але пробачила йому i далi Мріяла, що коли я буду виходити замiж я обов’язково затанцюю з ним танец батька и доньки…Та в життi не так як у мрiях,в мене скоростигла свадьба i ніякого танцю…В мене вже дві донечки. Але я вже мрiю про інше – щоб мої маленькі не відчули того що i я-розпачу вiд своїх нездійснених мрiй. Так що любi чоловiки,навiть якщо ви не живете із своїми родинами ,спілкуйтеся частіше з своїми маленькими принцесами ,питайтеся про їх мрi1 i втілюйте їх у життя.!