Родинна розмова.

-          Ну от скажи Миколо до чого люди в нас паскудні. Взяли грубі гроші і ногою за ногу не перечепились.

-          Ви про що оце зараз батьку?

-          Згадай декілька тижнів тому якісь бісові діти, най їм шлях трафить, возом розбили грейдерку по якій його ясновельможність пан Чавуній повинен був приїхати. Добродій Куліш тоді поперед усім містечком сказав що заплатив робітникам силу силенну гривен щоб вони теє виправили, а дорога як була закаляна то так закаляна і лишилась.

-          Тю на вас батьку. Вуса сиві, а самі як дитина. Прожлуктив ті грошенята пан Куліш.

      Ви ж бачили його барило – дві кварти оковитої то для нього насіння. А на рештку -    цукерки дітям.

-          А ну синку подай мені отого новенького батога.

-          Нащо він вам?

-          Для науки!

-          Ось тримайте. Тілько поперед варт спитати у робітників чи отримали вони ті грошенята. Бо збреше ваш Куліш і оком не моргне, а може  ще когось і в брехні звинуватити.

Приведена розмова – чистесенька вигадка. Будь яка аналогія з реальністю – ваша хвороблива уява.